Ідеї кандидатів у президенти України Петра Порошенка та Володимира Зеленського, викладені в передвиборних програмах, багато в чому схожі. Найголовніше - вони часто стосуються сфер, на які президент не має впливу.
У своїх передвиборчих програмах вони позначили шлях, яким, на їхню думку, Україна має рухатися найближчі п’ять років. DW разом з експертами проаналізувала ці програми, розміщені на сайті ЦВК.
Промовиста форма подачі та меседжі
Свою програму «Велика держава вільних і щасливих людей» Петро Порошенко виклав у вигляді перелічення здобутків свого попереднього «президентства», які переплітаються з обіцянками на наступну «п’ятирічку». Програма Порошенка закінчується реченням «Україна - це Європа!», яке експерти вважають збірним меседжем для тих, хто хоче далі рухатися шляхом, обраним у 2014 році.
Програма Володимира Зеленського «Україна моєї мрії» написана від першої особи дуже простими короткими реченнями, які більше «включають» емоції. Закінчується програма Зеленського словами «Змінимо Україну разом!», які, на думку експертів, апелюють до прагнення людей об’єднати країну.
Безпека та армія
У програмах обох кандидатів декларується рух України до НАТО. Володимир Зеленський пропонує зробити це через референдум. Петро Порошенко обіцяє, що Україна у 2023 році отримає план дій щодо членства (ПДЧ) в НАТО та подасть заявку на вступ до ЄС. Зеленський згадує про ЄС лише як партнера у реалізації окремих проектів та як гаранта підтримки України в конфлікті на Донбасі.
І Порошенко, і Зеленський прагнуть повернути Україні контроль над Кримом і Донбасом
Обидва кандидати прагнуть повернути окуповані території України в Криму та на Донбасі. При цьому Зеленський обіцяє ще й «змусити агресора відшкодувати завдані збитки». А Порошенко запевняє, що повернення Донбасу і Криму відбудеться «політико-дипломатичним шляхом» за допомогою міжнародних санкцій та міжнародної місії ООН. Тоді як Зеленський пропонує долучати до вирішення конфлікту гарантів Будапештського меморандуму - окрім Росії, також США та Великобританію.
Обидва кандидати у своїх програмах вказують на необхідність зміцнення української армії. Петро Порошенко обіцяє модернізувати та оснастити її новітніми зразками зброї та техніки і підняти рівень соціального забезпечення військовослужбовців. Володимир Зеленський робить акцент на подоланні корупції в оборонці. «Моє завдання - зробити так, щоб зарплата військовослужбовців була на рівні натівських стандартів», - пише Зеленський у своїй програмі.
Експерт програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова Олексій Мельник констатує, що пріоритети у безпековому блоці обох кандидатів особливо не відрізняються, оскільки не містять конкретних шляхів реалізації написаного. «Це набір декларацій і гасел. Зокрема, озвучення Порошенком точної дати отримання ПДЧ в НАТО є популістським, бо це залежить не від нього, а від низки зовнішніх чинників», - каже Мельник. Він критикує й ініціативи Зеленського, бо зарплати за стандартами НАТО немає. Кожна країна Альянсу сама встановлює зарплату військовим, залежно від свого економічного розвитку.
Боротьба з корупцією та суди
У найбільш затребуваних реформах - антикорупційній та судовій - обидва кандидати нічого нового не пропонують, а лише повторюють відомі кліше. Володимир Зеленський пропонує, аби прості суперечки вирішували мирові судді, які б обирав народ, а для кримінальних злочинів з представників того ж народу був створений суд присяжних. Новоствореним антикорупційним органам і Вищому антикорупційному суду кандидат обіцяє підтримку, а викривачам корупції - матеріальне заохочення.
У програмі Петра Порошенка судова реформа взагалі не згадується, а антикорупційну реформу він представляє у своїй програмі як доконаний факт. «Запровадження декларування доходів і статків чиновників усіх рівнів, притягнення до відповідальності корупціонерів, виведення з тіні державних закупівель і ліквідація корупційних схем вже дозволили спрямувати до бюджету сотні мільярдів гривень», - йдеться у програмі чинного президента.
«Порошенко фіксує лише свої перемоги. А ініціатива Зеленського давати матеріальне заохочення викривачам корупції в українському менталітеті може спрацювати. Люди отримуватимуть свій відсоток з викритих статків корупціонерів і не будуть терпимими до них», - вважає голова антикорупційної організації State Watch Гліб Каневський.
Ліберальна економіка
Обидва кандидати демонструють багато ініціатив в економічній сфері. Зокрема, і Порошенко, і Зеленський пропонують робити ставку на ІТ-сектор і обіцяють інвесторам захист вкладених коштів, а також майже слово в слово повторюють у своїх програмах, що Україні потрібна заміна податку на прибуток на податок на виведений капітал. «Хоча кандидати різні на перший погляд, але їхні програми схожі, зокрема, надзвичайно ліберальні щодо економіки. Але там надзвичайно мало конкретики», - каже економістка Центру економічної стратегії Дарія Михайлишина. За її словами, не варто забувати, що, відповідно до Конституції, повноваження президента в економічній сфері є досить обмеженими. «Тому навіть якщо вони багато чого обіцяють зробити, навряд чи їм це вдасться виконати. Адже за економіку в країні більше відповідальні уряд і парламент», - наголошує експертка. Отже, багато ідей Зеленського і Порошенка може реалізувати лише Верховна Рада України та сформований нею уряд.
Соціальні ініціативи та екзотика
Так само не належить до компетенцій президента України і соціальна сфера, якої так само стосуються обіцянки кандидатів у президенти. Петро Порошенко робить акцент на подоланні бідності, Володимир Зеленський - на здоров’ї та освіті. Принцип «гроші ходять за людьми», відповідно до програми Порошенка, має реалізовуватися і в освітній реформі, і у системі охорони здоров’я, і в політиці соціального захисту. У програмі Зеленського - «гроші ходять за талановитим студентом».
Містяться у програмах кандидатів і екзотичні ініціативи. Зокрема, Володимир Зеленський у своїй програмі пропонує запровадити економічний паспорт українця. За цією ідеєю, кожна дитина матиме право накопичувати на своєму рахунку частину від реалізації державою природних благ (надра, землі тощо). А після досягнення повноліття вона повинна отримати ці накопичення як власний стартовий капітал.
Петро Порошенко ж ставить у передвиборчій програмі ціль, аби Україна стала однією з десяти найбільш відвідуваних країн Європи. Для цього він пропонує гасло: «Модна країна, яку відкриває світ». Експерти ж вказують на те, що ані першу, ані другу «оригінальні» ініціативи кандидатів реалізувати неможливо, посилаючись при цьому передусім на те, що в країні триває війна.
Гарант Конституції чи узурпатор: кого обирають українці?
Та навіть війна в Україні не послабила боротьбу за президентську посаду, вона таки запекла. Байдуже, що повноваження за Конституцією скромні. Та, попри це, ігноруючи конституційні рамки, Петро Порошенко за п’ять років вміло сконцентрував владу у своїх руках. Він яскраво показав, як можна узурпувати владу в одній країні, зауважують критики.
«Замість реформ Порошенко обростав олігархічними зв’язками. Наслідком цього є і корупційні скандали, такі як викриті факти збагачення на схемах в «Укроборонпромі», - каже аналітик громадського руху «Чесно» Віта Думанська, вказуючи на нещодавнє розслідування журналістів програми «Бугус.інфо» про те, як група молодих людей заробляла мільйони на продажі втридорога запчастин українським оборонним заводам. Прикривалися корупційні схеми, як стверджують журналісти, неформальним впливом заступника секретаря РНБО Олега Гладковського, син якого Ігор, імовірно, був причетний до оборудок. Гладковський-старший - багаторічний бізнес-партнер Петра Порошенка. Маючи дуже скромну за повноваженнями посаду в РНБО, він, вочевидь, мав великий неформальний вплив на державні оборонні підприємства.
Що змінять вибори?
Дослідник міжнародного Центру Карнегі Балаш Ярабік, дивлячись на основних конкурентів Петра Порошенка, скептичний щодо змін у політичній культурі після президентських виборів. «Не варто багато очікувати від Юлії Тимошенко, яка є продуктом системи, контрольованої олігархами. Багато хто сподівається на «нове обличчя» Володимира Зеленського. Але і він пов’язаний з олігархом Ігорем Коломойським», - каже політолог. Водночас Ярабік зауважує, що Зеленський найменш передбачуваний для нинішніх еліт кандидат, тому в разі його обрання можна очікувати найбільших зрушень у системі влади. Щоправда, чи варто очікувати більшої прозорості у політиці - велике питання.
Або Порошенко, або... Зеленський
Якою була Україна за президента Порошенка, ми знаємо. Якою вона може бути за умови його переобрання - здогадуємося. Але ось щодо того, якою стане країна за президента Зеленського, не знає ніхто. Його штаб оприлюднив 10 пунктів першочергових кроків кандидата після його обрання главою держави. Однак відсутність чітких і зрозумілих відповідей на багато важливих питань, передусім тих, що стосуються майбутнього Донбасу і Криму, змушує опонентів Зеленського спекулювати на цьому.
Художній керівник «Студії Квартал 95» вже не раз заявляв, що заради миру в країні він готовий почати переговори з Володимиром Путіним. Чим готовий пожертвувати Зеленський для того, щоб переконати Росію піти з України? На яких умовах він буде повертати Крим і Донбас? Чи означають поки що гіпотетичні переговори з Москвою, що офіційний Київ буде змінювати свій зовнішньополітичний вектор? Невідомо. Ця невизначеність і породжує усілякі домисли про те, що у разі своєї перемоги на виборах Зеленський готовий з потрухом здати Україну Росії.
Після 21 квітня усі ці страшилки, напевне, підуть в минуле. Зеленський розуміє, що будь-який його незручний рух у бік Москви може мати трагічні наслідки не лише для майбутнього України, а й, імовірно, для нього особисто. Він хоч і політик-початківець, але не настільки вже й дурний, щоб повертати українську державу в орбіту впливу Росії. Принаймні, у це охоче віриться.
За матеріалами DW.