Минулого тижня у районній бібліотеці імені Дмитра Чижевського відбулася творча зустріч з олександрійською поетесою Наталією Фесенко. Захід залишив по собі неймовірні враження, бо був просякнутий любов’ю до слова.
Своїм гостям Наталія Федорівна (на фото) презентувала ряд добірок із власних напрацювань. Перші побачили світ ще наприкінці 90-х. А потім, окрім віршів, у неї додалося і прозових автобіографічних творів. Зараз жінка працює над новим романом.
Розпочавши творчу зустріч, вона процитувала свої улюблені рядки із збірок «Жінка при надії» (2003) та «На святі життя» (2008). Лірику присвятила Всесвітньому дню поезії і силі творчого слова. Між тим, наголосила, що у видавництві власних книг багато в чому завдячує Всеукраїнському товариству «Просвіта» ім. Тараса Шевченка та Кіровоградському обласному літературному об’єднанню «Степ», з якими давно співпрацює.
Свої літературні доробки знана містянка не раз презентувала в Олександрії та за його межами. Організовувала і творчі зустрічі, і тематичні заходи, виступала на радіо та телебаченні. Палітру власних знань і напрацювань завжди намагалася і намагається розширити. Кілька разів на рік до себе на гостини її запрошують і районні, і міські бібліотеки, й різні навчальні заклади.
Її поезія неодноразово друкувалася у «Сільському віснику» та інших місцевих, обласних та всеукраїнських виданнях, зокрема, в «Олександрійському тижні», «Народному слові», «Кіровоградській правді», «Освіті» та інших.
Присутнім Наталія Федорівна коротенько розповіла про себе. Сама родом з селища Олександрійського (колишнє Димитрове), але багато років мешкає у місті. Має вищу освіту. Закінчила Кіровоградський педагогічний інститут імені Пушкіна. За фахом - вчитель музики. Зараз знаходиться на заслуженому відпочинку.
Півроку тому ми розповідали своїм читачам про одне із її неординарних захоплень - а саме колекціонування капелюхів. Наталія надзвичайно унікальна особистість - автентична, різнопланова і яскрава, як сонце. За рівнем знань і власних напрацювань можна порівняти з практичною жіночою енциклопедією. Її світ не обмежився лише фахом і музикою. З роками вона урізноманітнила його літературою, кулінарією, садівництвом і велопрогулянками. Багато снаги і часу присвячує родині і дітям. Ніколи не зупиняється на досягнутому, бо вважає, що життя надто коротке і варте того, щоб лишити по собі промінчики власного світла. Залюбки ділиться своїм позитивом з оточуючими і з радістю декламує гумористичні вірші.
А на згадку про зустріч влаштувала охочим автограф-паті. Гості також запросили пані Наталю на загальне фото і зробили собі на згадку ряд чудових світлин.