Розважальні та повчальні вистави від попельнастівських лялькарів

Наче на якусь мить потрапляють у безтурботну пору дитинства та чарівний світ казки хлопчики і дівчатка, чоловіки та жінки — глядачі аматорського лялькового театру, що віднедавна діє у с. Попельнасте. Натхненником та головним генератором зародження і виникнення якого є місцева жителька, педагог з багаторічним стажем роботи Зінаїда Володимирівна Жванко.


Багато років поспіль в потаємних куточках своєї душі талановита жінка виношувала ідею створення лялькового театру. Не втрачала вона віри, оптимізму та надії на втілення свого задуму і протягом останніх років.
Реалізувати ідею Зінаїді Жванко допоміг голова Попельнастівської ОТГ Олег Волянський. Він фінансово підтримав створення лялькового театру у самому серці Попельнастого — на базі культурно-освітнього центру «Толока».
Дружній, невеликий і згуртований колектив лялькарів - ентузіастів налічує п’ять представниць прекрасної статі: творчу та креативну Надію Крючеву (лялькар, модельєр), артистичну Аліну Безрукаву (вихователька дитсадка), талановиту актрису Валентину Терещенко (працює у Будинку культури), вдумливу та енергійну Галину Муравйову (художник-оформлювач, декоратор) та Зінаїду Жванко, яка вдало поєднує обов’язки режисера, лялькаря і керівника театру. Музичний супровід їм забезпечує Михайло Михно.
Усі вони різні за віком (найстаршій лялькарці - 60, а наймолодшій — 25 років), професійним спрямуванням, але об’єднані спільною любов’ю до мистецтва та налаштовані дарувати приємні миттєвості своїм землякам.  Дебютував колектив у грудні 2018 року. Перша їхня вистава «Рукавичка» була приурочена до Дня Святого Миколая. Аншлаг, бурхливі оплески та приємні емоції, які переповнювали глядачів, були найбільшою нагородою лялькарям за їхню самовіддану працю.
– Для того, аби з-за ширми до глядачів привітно зверталися герої казок, нам, лялькарям, зазвичай доводиться одночасно грати по декілька ролей. Інколи й руки терпнуть, адже їх треба весь час тримати догори, щоб виконувати різні рухи із ляльками-рукавичками. Наш колектив відносно молодий, адже йому практично всього чотири місяці. За цей час ми встигли показати глядачеві казки «Рукавичка», «Ріпка». Щоразу кожен з нас намагається вжитися в ту чи іншу роль, з допомогою зміни голосів передати риси характеру, настрій, емоції, притаманні кожному героєві. Це складна робота, яка вимагає великої самовіддачі. Але, коли за свою працю отримуєш винагороду у вигляді бурхливих оплесків та вдячних відгуків глядачів, одразу забуваєш про втому і складнощі у роботі, — говорить Зінаїда Жванко.
Жінка наголошує, що вистави, які лялькарі демонструють своїм односельцям, носять не лише розважальний, а й мають повчальний характер. А полюбляють їх не лише діти, а й дорослі. Про кожного із лялькарів Зінаїда Володимирівна відгукується дуже добре, усім дає позитивну характеристику, а ще наголошує, що для кожного із членів колективу лялькового театру надзвичайно важливо реалізувати свій творчий потенціал.
З вибором ляльок-рукавичок, як зізнається у розмові зі мною Зінаїда Жванко, їй допомагала донька Оксана Мальована (Жванко). Разом через Інтернет та у спеціалізованих магазинах вони купували ляльки, які можна змінювати, моделювати. Загалом в колекції лялькового театру налічується  близько 20 ляльок-рукавичок, з яких у роботі задіяно 12. На майбутнє Зінаїда Володимирівна мріє про збільшення чисельності лялькарів, сподівається на те, що бажання грати у виставах виявлять і чоловіки.
Поцікавилася я у своєї співрозмовниці, хто надихає її, звідки вона черпає сили і натхнення для постановки вистав, роботи в ляльковому театрі.
– Особисто для мене найскладнішим є період пошуку, а коли вже визначилася із темою, з головною ідеєю, яку хочеш донести до глядача, все стає набагато простіше. Зазвичай надихають мене онуки, спостерігаючи за якими я намагаюся передбачити смаки та уподобання інших дітей — майбутніх глядачів вистав, адже першочергово вистави лялькового театру розраховані саме для них: вихованців ДНЗ «Капітошка», учнів початкових класів, а також прихожан місцевої протестантської церкви, представників реабілітаційного центру, жіночого клубу. А взагалі, мої рідні у всіх починаннях є для мене гарною підтримкою і опорою, — зазначила наостанок Зінаїда Жванко.
Нещодавно, 21 березня, відзначався Всесвітній День лялькаря. З цієї нагоди колектив районного часопису «Сільський вісник» адресує членам Попельнастівського лялькового театру щирі вітання та бажає цікавих вистав, вдячних глядачів та подальших успіхів у роботі.

Довідково:

Зінаїда Володимирівна Жванко народилася у с. Живанівка Компаніївського району. Вищу педагогічну освіту здобула у Кіровоградському педагогічному університеті. Працювала вчителем у Пантаївській школі-інтернаті, у загальноосвітній школі № 1 м. Олександрії. Згодом трудилася на педагогічній ниві у Попельнастівській ЗШ, нині на заслуженому відпочинку. Авторка власної поетичної збірки «Мій берег». Одружена, чоловік Валерій Жванко. Має доньку Оксану, сина Арсена, онуків Марію, Ярину, Івана, Зоряну, Соломію.