Для того, щоб працівники різних підприємств, установ та організацій мали змогу захищати свої трудові права, українським законодавством передбачено створення добровільних неприбуткових громадських організацій — так званих профспілок. Вони і згуртовують людей за професійними чи навчальними інтересами.
Більше двадцяти років у цій галузі 65-річна Валентина Григір (на фото). Комунікабельна і привітна жінка нині очолює районну Координаційну раду галузевих профспілок та профспілку АПК. Загалом же до складу Координаційної ради входять чотири спеціалізовані організації — це профспілка медичних працівників, освітян, працівників культури та агропромислового комплексу. Про те, чим нині вони живуть, ми й поговорили з Валентиною Павлівною.
Не один рік вона займається координаційною роботою і велику частину свого життя присвячує громадській справі. А почалося все з початку 90-х. Тоді жінка працювала за фахом, віддаючись педагогічній справі у профтехучилищі №33. Там же очолювала педагогічний та учнівський профкоми. Згодом стала членом райкому профспілки агропромислового комплексу. А вже з 1998 року на черговому пленумі була обрана його головою. До 2006 року успішно поєднувала педагогічну та громадську діяльність.
Говорить, що дуже любить спілкування і людей, тому себе цьому й присвячує. Хоча ситуацію у галузі характеризує, як не дуже гарну. І похизуватися, чи похвалитися їй особливо нічим. Навіть — навпаки, бо з роками все кардинально змінилося.
«Коли наприкінці 90-х я прийшла і очолила профспілку АПК, то до складу районної організації входило 68 профспілок, а зараз лише 9. За двадцять років їх число скоротилося в десять разів. Ми тоді активно займалися соціальним страхуванням. Видавали безкоштовні путівки на оздоровлення дітей і частково оплачувані для дорослих. За місяць через профком могло пройти до сотні осіб, які їх отримували і відвідували різноманітні профільні санаторії та профілакторії країни. Ними користувалася велика кількість працівників сільського господарства.
У 2000 році від профспілок відокремився фонд соціального страхування. Тоді ж утворилася його самостійна дирекція. Ми відповідно втратили функцію видачі оздоровчих путівок. У ті часи також розпочалося розпаювання земель і розформування колгоспів та радгоспів. Тривало формування приватних фермерських господарств і приватних організацій, які почали створювати суто «кишенькові» профспілки. І таким чином кожне окреме підприємство чи організація самі взяли на себе відповідальність за захист трудових прав своїх же працівників. Тому з кожним роком наша районна організація профспілок слабшала, бо первинних об’єднань у ній поменшало. Так само розформовувалися і деякі галузеві профспілки. І лише окремі підприємства укладають з нашою спілкою колективний договір. Вже відповідно до нього 1% від заробітної плати кожного окремого працівника щомісяця відраховується у галузеву профспілку. Ці кошти у відсоткових співвідношеннях йдуть на районний осередок і обласний, а також використовуються переважно на культурно-масові заходи, та надання матеріальної допомоги».
А що в подальшому чекає на районні профспілки, які мають перспективи, то однозначної відповіді на це запитання Валентина Павлівна зараз дати не може. Її думки нині зводяться скоріше до загальних припущень. Зокрема, про те, що можливо у зв’язку з утворенням об'єднаних територіальних громад галузеві організації з часом переформатуються на тих же територіях, або відбудеться їх злиття. Але й надалі їхня основна функція, яка покликана захистити права найманих працівників, буде збережена. І поки ці зміни не торкнулися районної організації, і є колективи, які її підтримують, то й надалі Валентина Павлівна опікуватиметься цими починаннями.
Окрім того, вона лишається турботливою та заповзятою жінкою. Як і всі ми, жінки, посилено переймається повсякденними домашніми клопотами. Має приватний будинок і майже 17 соток землі. Дуже любить вирощувати городину і активно займається квітникарством, чому присвячує чимало часу. Також жінка знаходить вільні хвилини й на спілкування з друзями та однодумцями. Вважає себе контактною і комунікабельною. Викликає чимало позитивних емоцій. А ще відверто зізнається, що її найбільшою відрадою є дві онуки — 18-річна студентка Валерія та 11-річна школярка Діана. Вільний час залюбки присвячує дівчатам. Й іншим радить максимум часу віддавати рідним.