Вивчаємо польський досвід
Чому поляки змогли навести лад у своїй країні, а ми – все ніяк. І скільки ще треба нам часу, щоб почати нарешті не словами, а конкретними справами змінювати свою країну. Ці питання всерйоз збентежили мене, коли торік мала можливість відвідати сусідню країну і переконатися, наскільки далеко ми відстали від цивілізованого світу. Для прикладу, згадаймо нашу систему поводження з твердими побутовими відходами та наявність стихійних смітників на нашій, Богом даній землі. Ми настільки звикли ігнорувати цю проблему, що навіть не усвідомлюємо, а як власне має бути. Натомість поляки – всерйоз і назавжди наводять лад у своїй країні. Роблять це настільки скрупульозно, що дбайлива господиня на власній кухні.
Скажу відверто, у цій країні мене приємно вразила навколишня чистота: і не лише в містах, а здебільшого на околицях сіл і маленьких міст, уздовж трас, біля лісових масивів та парків. Скрізь, куди не кинеш зір, – зелена трава, квітники, молоді дерева, охайно підстрижені кущі і жодного смітника, тим більше – занедбаного подвір’я або напівзруйнованої хати і жодної старезної будівлі. Це помітно відразу, як перетинаєш кордон. Звертаєш увагу не лише на чистоту і охайність, але й на новенькі дахи на будинках та сучасні, щойно збудовані автомагістралі. Хоча на більшій території дороги ще й досі будуються. Будівельні майданчики тягнуться на десятки сотень кілометрів, де задіяна величезна кількість вантажних машин, екскаваторів та сила – силенна будівельників. Чимало з них, як нам сказали, – українці. Вони тут працюють сумлінно, бо інакше не можна. Є великий ризик втратити частину заробітної плати, ба навіть роботу. Отже, облаштуванню своїх територій поляки приділяють велику увагу. Саме про це хочу розповісти в подробицях.
Отож, завдяки старанням керівництва Луцького обласного телебачення в особі Петра Мідрігана та місцевої організації НСЖУ група українських журналістів вирушила у місто Познань на екологічний форум та тематичну виставку. Саме там я і дізналася, як поляки серйозно, що називається з науковим підходом, вирішують екологічні проблеми. Мені здалося, що саме комунальним питанням місцеві адміністрації та гміни приділяють найбільше уваги. І я не помилилася. Як з’ясувалося, тут не грають у політику, не гуртуються під різними політичними прапорами, не діляться на більших і менших патріотів, не шукають винних у власних проблемах, а просто працюють на задоволення потреб своїх громадян.
Можливо трохи дивно, але так і є. Справді, не грають у політику, не з’ясовують стосунки, не ображають один – одного і не ображаються, а об’єднуються, щоб усім було комфортно. Щоб жити весело і щасливо. Власне, для цього й робиться децентралізація та утворення громад. Поляки зрозуміли це давно, а тому, усвідомлюючи власну відповідальність за долю країни, не ледачкують, не чекають мани небесної і халяви, а дбають у широкому розумінні цього слова. І починають це з власної вулиці та співпраці з сусідами. І не приведи Господи, порушити правила. Тут не плюють і не кидають під ноги недопалки; не складають сміття кому де заманеться; не крадуть і не трощать. Ба більше: інтегруючись у ЄС, поляки здійснили справжню революцію у сфері боротьби зі сміттям.
«Колись на 38-мільйонну Польщу було понад тисячу сміттєзвалищ, значна частина з яких загрожувала навколишньому середовищу й не відповідала європейським стандартам. Сортуванням відходів на побутовому рівні також мало хто займався, сміття збиралося до купи та відносилося на смітник, звідти воно прямувало на звалище. Сьогодні культура поводження з відходами для багатьох поляків – це щось на кшталт правил особистої гігієни: «встав, почистив зуби», які виконуються на автоматі щодня», – розповідали нам під час екологічного форуму представники міністерства навколишнього середовища.
А почалося все з того, що у 2012–2013 роках держава повністю передала питання комунальних відходів органам самоврядування. Відтоді саме місцева влада у Польщі встановлює ціни для мешканців будинків за вивезення сміття, а також відповідає за реалізацію директив Євросоюзу в цій галузі, зокрема, його сортування та переробку. Встановлення таких правил у Польщі називають «сміттєвою революцією».
Її дієвим наслідком стало те, що з 1 липня 2013 року обов’язковим для всього населення стало сортування сміття. Щоб у людей була така можливість, подбали комунальні служби. З’явилися три різнокольорові резервуари: синій – для паперу та картону; зелений – для скла; жовтий – для пластику та целофану. А з липня 2017 року на вулицях Польщі з’явилися ще коричневі контейнери для харчових та інших біовідходів, у тому числі – й лушпиння, скошеної трави, гілок дерев і кущів, тирси, кори, листя і квітів. Як це працює, я бачила на власні очі. У місті Познань сухе опале листя збирали у пакети відповідного кольору і залишали обабіч доріг, потім їх забирали вантажні машини комунальної служби. Все відбувається красиво і виглядає охайно.
А тепер згадаймо, скільки поліетилену ми викидаємо на смітники, бо не маємо альтернативи, як інакше його позбутися, і як потім цей непотріб псує наші ландшафти. Дбаючи про екологію, буває, що в магазинах я відмовляюся від безкоштовних пакетів. Думаю, так роблять й інші свідомі українці. Втім, проблему це не вирішує.
Що стосується несправної побутової техніки, електроприладів, батарейок, акумуляторів, ламп, упаковок з – під хімікатів та навіть ліків, термін яких вийшов – то у Польщі усе це слід нести у спеціально облаштовані пункти утилізації при аптеках чи магазинах. Також на рівні гмін утворюються спеціальні Пункти селективного збору побутових відходів.
Треба підкреслити, що всі ці заходи націлені на те, щоб продовжити життєвий цикл продуктів. До 2020 року Польща зобов’язалася виконати три основні показники у сфері управління відходами:
- 50% усіх відходів повинні перероблятися;
- 70% будівельних відходів повинні бути перероблені та використані;
- 65% органічних відходів (листя, трава, харчові відходи) повинні бути перероблені.
Кожна гміна повинна забезпечити роздільний збір відходів на фракції: папір, скло, метал, пластик та відходи, що біодеградують (зелені та харчові). Гміна також є відповідальною за збирання та передачу на перероблення небезпечних відходів.
Кілька слів хочу сказати про сміттєзвалище у місті Познань, щоб порівняти з ситуацією в Україні. Отже, познанське сміттєзвалище, яке вичерпало термін експлуатації, закрите та рекультивоване. На його місці облаштований дитячий майданчик, де проводяться навчання щодо поводження з відходами. Біогаз з рекультивованих площ збирається за допомогою свердловин та генерується в електроенергію. Друзі, чи можемо ми уявити собі щось подібне в Україні. У це важко повірити, але в Польщі саме так. І в Україні має бути так само.
Щодо діючого сміттєзвалища – картина не менш фантастична. Місця для захоронення побутових відходів герметично облаштовані за допомогою гідроізолюючого матеріалу і плівки. Постійно на сміттєзвалищі здійснюється моніторинг води з-під гідроізолюючих матеріалів. Екологічні норми такі, що фільтрат не може контактувати з грунтом. Фільтрат з карт відводиться бетонованими канавами до двох резервуарів, звідти – на очисні споруди. Після очищення вода відводиться у ставок, де розводиться риба. А тепер згадаймо страшні картинки грибовицького сміттєзвалища, що у Львові, де фільтрат темно- коричневого кольору всотується у грунт і потрапляє прямісінько у прилеглі річки. Такого варварського ставлення до природи у цивілізованому світі просто немає, що вказує на те, що ми далеко не цивілізована і поки що за своїм змістом зовсім не європейська країна. Сама ж Польща в шоці від нас і нашого варварського ставлення до навколишнього середовища. Про це польські екологи відверто говорили на екологічному форумі, де ми, журналісти з України, були в якості запрошених гостей. Поляки демонстрували на слайдах наші засмічені річки, води яких несуть з території України на територію Польщі бруд та сміття. Нам розповідали, як поляки рятують свою природу від нашого нехлюйства. Скажу відверто, було соромно слухати про те, які ми неосвічені і безвідповідальні в питаннях екології. Та разом з тим, поляки готові нам допомагати. Питання: чи готові до цього ми, українці?
Отже, щоб вирішити проблему поводження з відходами в Україні комплексно, необхідно охопити всі ланки управління відходами і обов’язково створити законодавчу базу, враховуючи вимоги європейських директив. Про це ми вже розповідали в одному з попередніх номерів «Сільського вісника». Втім, я не сумніваюся: законодавці ухвалять необхідні закони, але цього, вочевидь, буде замало. Ми самі маємо змінитися, змінити свою свідомість, своє ставлення до природи і бути врешті – решт відповідальними за своє майбутнє і майбутнє своєї країни. Отож, дуже сподіваюся, що керівники та депутати новостворених ОТГ активізують роботу комунальників в питанні сортування сміття та в подальшому приділятимуть йому не останню увагу. Сподіваюся, на підтримку і розуміння з боку жителів сіл і селищ та особливо місцевих партійних лідерів, які шукають можливості, як проявити себе у міжвиборчий період.
До речі, закордонні партнери України готові допомагати коштами для запровадження в громадах системи роздільного збирання твердих побутових відходів. Зокрема, гранти на впровадження місцевих ініціатив надаватиме проект USAID «Підтримка аграрного і сільського розвитку» («Агросільрозвиток»). Скористатися такою можливістю можуть усі охочі. Головне – мати таке бажання.