Майже все життя Тетяна Бонічішина пропрацювала медиком. І навіть тепер, коли їй 62 і вона на пенсії, стежка до її оселі не заростає. З усього Щасливого до неї йдуть люди за допомогою.
Жінка працювала у Щасливському ФАПі на околицях села — так званій Овнянці, а потім, у самому селі.
«З роками там ФАП ліквідували, і нас перевели в основний», — говорить медик.
Галузі вона присвятила сорок років, працює з 1978-го. Починала молодшою медсестрою і працювала керівницею ФАПу. Зараз допомагає фельдшеру Світлані Погорілій, яка керує пунктом.
Тетяна Михайлівна залюбки ділиться історіями власного медичного досвіду, розповідає про важливість своєчасної медичної діагностики та про те, з якими питаннями люди йдуть до медиків. Говорить, що все життя була і акушеркою, і фельдшером. Люди й зараз знають і цінують.
«Просять, щоб тиск поміряла, зняла гострий біль, полікувала зуби чи крапельницю поставила, — продовжує щасливчанка. — Є у нас для цього всі необхідні умови – маніпуляційний, оглядовий та фізкабінети. При закладі працює аптечний пункт. Завжди надається вся необхідна перша допомога. Особлива увага приділяється вагітним та дітям. Заклад добре забезпечений препаратами, необхідними для надання невідкладної допомоги при таких захворюваннях як інфаркт, інсульт, анафілактичний шок, гіпертонічний криз тощо.
Ми діагностуємо хворих, а якщо бачимо, що є ускладнення, враз відправляємо у районну лікарню. Зазвичай швидку у село щасливчани не викликають. У райлікарню дістаються власним транспортом, або машиною сільської ради, яка частіше виконує роль швидкої. Від Щасливого до Олександрії 37 км і нікудишня дорога. Дістатися кареті швидкої непросто, тож люди практично не користуються її послугами. Тому у нашому селі за рік швидка буває, від сили, декілька разів. Допомогу при невідкладних станах мешканцям надаємо на місці, а далі вони направляються до районної лікарні. Бувало мені і таке, що доводилося приймати пологи у місцевих породіль в селі. Рідні не встигали їх довести до лікарні, а за акушерськими показниками я не могла дозволити відправляти їх у пологове відділення. За всю свою медичну практику прийняла сім пологів. Троє жінок народжували вдома — це мої перші породіллі, Оля Гаврилова, Наталія Зайцева та Тетяна Полянська – у всіх на світ з’явилися дівчата, а четверо — народжували у ФАПі. Всі пологи зі щасливим кінцем. Жінки мені дякували».