У ній поєдналося усе прекрасне

Миловидна, усміхнена, з добрим гумором, веселою вдачею, але одночасно це сильна жінка, турботлива дружина, добра матуся, гарна господиня. На роботі ж – ​ерудована, відповідальна, завзята, ініціативна. І ці всі добрі слова про одну людину – ​тридцятисемирічну Вікторію Сухомлин (на фото), чий портрет красується на районній дошці пошани. Це заслужена відзнака до Дня працівників сільського господарства. Таке рішення було прийняте на зборах засновників СВК ім. Фрунзе. Як кажуть, по праці – ​й честь.

Саме у цьому господарстві у 2000 році по закінченню Олександрійського професійно-технічного училища № 17 розпочалася її трудова біографія. Чотири роки працювала бухгалтером. І ось уже тринадцять років у її руках, у прямому сенсі слова, трудові біографії працівників СВК ім. Фрунзе, оскільки працює вона інспектором відділу кадрів. Жінка веде облік працівників, оформляє прийом на роботу, переведення, звільнення, відпустки, формує і веде особові справи працівників, вносить зміни, заповнює, веде облік у трудових книжках, визначає трудовий стаж, готує документи для виходу на пенсію – ​і це тільки частина з того, що доводиться робити щоденно. За роки трудової діяльності Вікторію Анатоліївну знають як старанну працівницю, знаючого спеціаліста, який уміло, вчасно і якісно виконує свою роботу.

Та коли робочий день добігає кінця, на жінку чекають домашні турботи та любляча родина. Сім’я – ​надійний тил героїні нашої розповіді. Вона дорожить сімейними узами. Разом із коханим чоловіком Павлом дали життя любій донечці. Цьогоріч їхня Настенька закінчує навчання у школі і зробить перші кроки до самостійного життя. Вікторія, як дбайлива господиня, уміє створювати в оселі затишок, смачно готувати, вміло господарювати. Винаходить час і для свого уподобання – ​квітів. Вони прикрашають підвіконня вдома і на роботі. Гарно квітують з весни до осені різнобарвні квіти і біля садиби. Словом, у цій жінці поєдналося усе прекрасне, що дає їй змогу радіти життю.
Хай завжди щастить вам, Вікторіє Анатоліївно, і сімейне щастя не знає меж.
О. СТОРЧОВА.