А почалося все з телефонних дзвінків. У такий
спосіб невідомі намагалися з’ясувати, чи зберігся у Івана Микитовича його
раритетний і чудово доглянутий «запорожець», датований 1968 роком випуску? Чи
нікому він його не віддав?
«Спершу
зателефонували, - каже пенсіонер, - а нещодавно з’явилися біля двору на
іномарці. Вийшло з неї троє підозрілих кремезних молодиків, які переконливо
вимагали вивезти машину з гаража, щоб безкоштовно дозаправити. Звісно, на цю
аферу я не згодився, і відповів, що віддав авто сину, який мешкає в
Олександрії, тому й бензин мені не потрібен. Однак молодики вперто стояли на
своєму. Ще певний час від двору не відходили, бо не вірили, що автівки там
дійсно немає».
Після цього випадку Іван Микитович одразу
звернувся до селищного голови Ольги Горбенко, а та у свою чергу до
правоохоронців. Останні швидко відреагували на виклик і вийшли за вказаною
адресою, щоб з’ясувати у чому річ. Однак, зі слів нашого героя, геть нічого не
зробили. Просто розпитали та й пішли.
А найцікавіше, що і після того невідомі
чоловіки продовжували турбувати старожила. Настирливо телефонували. А це,
звичайно, наштовхнуло на думки. Тим більше, що розпрощатися зі своїм раритетним
автомобілем пенсіонер не готовий. Каже, що без нього не уявляє свого подальшого
життя, бо на «горбатому» і на ринок їздить, і до магазину, і в лікарню. А живе
на окраїні селища, за три кілометра від центру. Дістатися туди пішки вже не
може, тому й хвилюється, щоб автівку не відібрали.
«Тим
більше, правоохоронці в деталі справи не заглиблюються, - каже Іван Микитович,
- і крім балачок нічим іншим зарадити не можуть».
Треба констатувати, що і нашому кореспонденту
у райвідділі жодних коментарів з цього приводу поки що не надали. Але…
пообіцяли розібратися…
Спеціально для "Сільського вісника" Н. ЛУЦЕНКО.