Ось вже 50 років поспіль, як крокують однією життєвою стежиною подружжя Людмили та Григорія Скрипників (на фото), які проживають у селі Протопопівка. Протягом півстоліття ці чоловік та жінка все ділили навпіл — і радість, і печаль, і головне — зуміли пронести через усе життя любов, вірність, довіру та повагу один до одного. А ще, як кажуть про таких у народі: «Встигли побудувати будинок, посадити дерево та виховати дітей».
Народилися Людмила та Григорій у багатодітних родинах. У батьків Людмили, крім неї, було ще п’ятеро доньок, а у сім’ї Григорія — два сини і три доньки. Батьки обох працювали у колгоспі, тож змалку діти спостерігали за їхньою тяжкою працею, знали справжню ціну хліба. Щоправда, батько Людмили трудитися в колгоспі почав аж після виходу на пенсію, а до того він працював міліціонером. Із специфікою його роботи був пов’язаний і переїзд родини на постійне місце проживання із Добровеличківського району у Протопопівку. Тож до першого класу Людмила (дівоче прізвище Самарець) пішла вже у місцеву школу. У цей час її майбутній чоловік Григорій (старший за неї на п’ять років) навчався у с. Захарівка Світловодського району, звідки він родом. Після отримання атестата про закінчення школи Людмила влаштувалася на роботу, Григорій теж розпочав свій трудовий шлях водієм. Зустрітися майбутньому подружжю судилося в 1967 році.
– Я працювала на ваговій Цукрового заводу, а Гриша привіз до нас буряк. На той час саме був в розпалі сезон збирання солодких коренеплодів, а він працював водієм. Так ми й познайомилися, та згодом між нами зародилося кохання, — пригадує Людмила Скрипник.
Рік зустрічалися Людмила з Григорієм, а 27 вересня 1968 року стали на весільний рушник (на той час Людмилі було 20 років, а Григорію — 25), хоча саме святкування перенесли на 17 листопада. З цієї дати і починається відлік спільного подружнього життя Скрипників.
Молодята оселилися у будинку, де проживали батьки Людмили. Але простора територія домоволодіння дозволяла розпочати будівництво ще одного будинку, тож його зведенням активно і зайнялися Людмила та Григорій.
Згодом у подружжя народилася донька Світлана. Та в декретній відпустці Людмила була не довго. Молода жінка вийшла на роботу, адже тривало будівництво, на яке потрібні були кошти. Світланою опікувалася бабуся. Людмила з Григорієм займалися донькою у вільний від роботи час, даруючи їй любов, увагу та тепло своєї душі. Отак у повсякденній праці, буденних клопотах, будівництві власної оселі минали роки. Згодом на світ з’явилася молодша донька Скрипників - Лариса.
Непомітно сплинув час. Людмила перейшла працювати на «Ведмежоярську шахту», а в п’ятдесят років вийшла на пенсію (раніше, ніж за віком, оскільки ця робота вважалася шкідливою для здоров’я). Григорій же увесь час незмінно трудився у колгоспі і після виходу на пенсію ще років зо три не залишав улюбленої професії водія.
-Ми прожили з Гришею душа в душу. За 50 років подружнього життя доводилося і прикрощі пізнати, і радощі, бо у житті, як на довгій ниві — всякого буває. Головне, що ми йшли пліч-о-пліч, були надійною підтримкою і гарним тилом один для одного, поступалися, знаходили компроміс, тож і змогли щасливо прожити в шлюбі півстоліття, — говорить Людмила Скрипник.
Світлана та Лариса, доньки подружжя Скрипників, беручи приклад із батьків, намагалися і власні сім’ї створити міцними, побудованими на любові, взаєморозумінні та взаємоповазі. Світлана отримала педагогічну освіту і вже не один десяток років працює у Протопопівській школі вчителем початкових класів. Разом із чоловіком Анатолієм Руденком (нині покійним) виховували доньку Яніну, яка успадкувала від мами любов до дітей, тож нині працює вихователем у місцевому дитячому садку. Лариса опанувала професію бухгалтера, тож має за плечима чималий стаж роботи за фахом. Із чоловіком Володимиром Пономаренком виховують двох доньок - Руслану та Мирославу. Руслана працює і одночасно здобуває педагогічну освіту, а Мирослава — учениця Протопопівської школи.
Восени минулого року під час святкування Дня села Протопопівки подружжя Скрипників нагородили грамотою та подарунком у номінації «Подружжя, яке найдовше прожило у шлюбі». Гарний подарунок до золотого весілля батькам зробили і їхні доньки із членами своїх родин. 17 листопада, в день святкування 50-річчя подружнього життя, на порозі місцевого кафе Людмилу та Григорія Скрипників зустрічали рідні, утворивши живий коридор, а Світлана і Лариса вручили їм хліб-сіль. Візиту до кафе передувала виїзна фотосесія. Словом, діти зробили все, щоб цей день запам’ятався батькам на все життя. Сьогодні подружжя Людмили і Григорія, як і раніше, залишається гідним прикладом для наслідування і охоче дарує тепло своїх сердець всім тим, кого люблять, заради кого живуть на цьому світі - дітям, онукам і з нетерпінням чекають на правнуків. Аби і з ними поділитися власним секретом подружнього довголіття.