Напередодні поминальних днів усі масово скуповують штучні квіти.Так, для людей це вигідно - такі квіти не треба поливати і прополювати, а ще можна декілька місяців не навідуватися на могили рідних. Мертві квіти це ніби відкуп: залишив і забув.
На жаль, через незнання людина, яка приносить штучні квіти на кладовище, шкодить собі і ближнім. Гори пластику, які в кінцевому результаті опиняються на звалищі, забруднюють повітря, яким ми дихаємо, і воду, яку п’ємо, і землю, яка нас годує. Від спалювання цих квітів виділяються діоксини, які призводять до розвитку онкологічних захворювань. В європейських країнах вже давно заборонено приносити штучні квіти на кладовища. Зрештою, та «кричуще пофарбована» пластикова квітка аж ніяк не відповідає поминальній атмосфері. Чомусь нікому в голову не прийде дарувати штучні квіти людині, яку ми любимо, поки вона жива. Щойно людина помирає, ми вже несемо їх. Хіба щось змінюється в нашому ставленні до неї після смерті? Чи наша любов також була штучно жива? Такі квіти на могилах - це екологічний гріх, вони не допомагають померлим, вони шкодять живим. Така ж ситуація була і в нашому селі, але цього року вирішили її змінити докорінно.
Яка ж альтернатива? Символом життя можуть бути живі квіти.Тому християни мають облагородити могилу, зробивши її чистою, охайною та посадивши квіти. Штучні квіти не мають нічого спільного з християнством. Натомість і представники церкви просять не нести на кладовища цей непотріб.
У своїй публікації закликаю всіх жителів району і, зокрема, мого рідного села Щасливе цієї весни відмовитися від пластикових квітів. Давайте змінимо світогляд в кращу сторону, проявімо вдячність Богові добрим ставленням до навколишнього середовища, не забруднюючи його різного роду сміттям. І не потрібно зациклюватися на тому, що скажуть люди. Можливо ми подивимося на поминальні дні по-християнськи і усвідомимо, що нашим рідним померлим потрібна молитва, а не штучний вінок і розпиття алкоголю на кладовищі. Також прошу всіх сільських голів порушити це питання на виконкомах і провести роз’яснення серед своїх жителів, долучитися до цієї справи повинні і педагоги, і всі небайдужі люди. Чи я не права? Ваша думка, добродії?
Тетяна КІЦЕЛЮК, Щасливський сільський голова.