Хай зійде сонце, наче кругла паска,
Мов писанка, розквітне вся земля,
Радіймо, друзі, — Великодня казка
Хай душу всім нам звеселяє!
Бажаю щастя й злагоди в родині
Та благодаті Божої з небес!
І хай по всій лунає Україні:
— Христос воскрес!
— Воістину воскрес!
Веселіться, люди, веселіться нині,
Бо воскрес Спаситель наш сьогодні!
Даруй, Боже, щастя Україні,
Хай лунають дзвони Великодні!
Знов до нас прийшла весна, а з нею велике свято, що символізує пробудження та воскресіння природи, життя і надії — свято Воскресіння. Великдень — дуже шановане свято у нашого народу. Воно пов’язане із воскресінням Ісуса Христа, що сталося на третій день після його смерті. Це велика радість з приводу перемоги Божого Сина над Смертю та вічним Забуттям.
День святкування — не визначена дата, він визначається за місячно-сонячним календарем. На першому Вселенському соборі Християнської церкви в Нікеї було вирішено перенести православне свято на тиждень пізніше єврейського. Ухвалою цього ж собору, Великдень повинен святкуватися в першу неділю, що йде за першим повним місяцем після весняного рівнодення. Таким чином свято кочує в часі та випадає щороку на різні дні з 7 квітня по 8 травня.
В Україні святкувати Паску почали наприкінці першого тисячоліття з приходом християнства. Прийшовши на Русь з Візантії, християнство принесло і ритуал святкування Великодня.
За біблійним сюжетом, Ісус Христос воскрес рано-вранці і це Воскресіння супроводжувалось великим землетрусом, коли Ангел небесний відвалив камінь від дверей Гробу Господнього. На світанку жінки-мироносиці прийшли до гробу з пахощами, щоб обмастити тіло Ісуса, але побачили відвалений камінь і порожній гріб. Тоді схвильованим жінкам явився Ангел та сповістив про Воскресіння Господнє.
До Великодня віруючі готуються протягом семи тижнів Великого Посту — саме стільки часу провів Ісус Христос у пустелі (Седмиця). За шість днів до Великодня Ісус Христос зі своїми учнями прийшов до Єрусалиму. Дорогою зустрічний люд його гучно вітав, кидаючи до Ісусових ніг пальмове гілля.
Світлої неділі скрізь звучить піднесене вітання: «Христос воскрес!» У відповідь чується радісне: «Воістину воскрес!» За давньою традицією, після такого вітання люди тричі цілуються і обдаровують одне одного писанками. Такий дарунок є виявом симпатії й прихильності. А ще він означає, що всі образи, всі кривди, заподіяні один одному цього року, слід великодушно забути.
Легенда про писанки
Минув третій день, як помер Ісус на хресті. Його мати Марія все журиться, не їсть і не п’є нічого. Однією з тих, хто часто приходив до Матері Божої, була дівчина Ганнуся. У неділю вранці, коли всі раділи, що Христос воскрес, вона взяла трохи яєчок і пішла до Марії.
— Маріє, хіба ти не знаєш, що твій син воскрес? Не сумуй, а радуйся!
— Знаю, — відповіла Марія. Знаю, мій син воскрес.
Дівчина дала Марії свій подарунок — кошик з яєчками. Сльози радості потекли з очей Марії і впали на ті яєчка. І сталося диво! Де впали сльози, там на яєчках зацвіли чудові квіточки, гарні метелики, ясні зірочки. Усі яєчка в кошику засяяли всіма кольорами веселки. Марія зраділа і почала роздавати ті яєчка людям.
— Радуйтеся! — казала вона кожному. Христос воскрес! Христос воскрес!
Коли яєчок не стало, вона з подякою віддала кошик дівчині. Ганнуся взяла кошик і вийшла на вулицю. Раптом глянула — а він повен гарних писанок. Кожному, кого зустрічала, дівчина дарувала писанку: «Радуйтесь! Христос воскрес!» Так за короткий час усі люди в місті знали, що Христос воскрес. На пам’ять про це чудо пишуть писанки скрізь, де живуть українці — в Україні і поза Україною.
На столі кругленька паска прикрашає свято Великодня,
Зігріває всіх нас Божа ласка, бо воскрес Спаситель наш сьогодні.
Ганна ВЕЛИКА,
жителька с. Косівки.