Гарне мальовниче село з промовистою назвою Щасливе стало улюбленим місцем на Землі для подружжя Кушмідів — Марії і Володимира. Тут у далекому вже 1961 році минулого століття вони стали на весільний рушник, створили сім’ю, народили дітей. Тут Марія Корніївна пізнала жіноче щастя і справжні материнські почуття. Про таких, як вона, згодом діти кажуть: «Моя матуся — найкраща».
Бути гарною мамою — наполеглива праця, що вимагає самодисципліни, терпіння і любові. А коли у родині багато дітей, обов’язки множаться у декілька разів. І одному Богу відомо, де беруться ті сили, наснага, щоб з усім впоратися і всім дати раду. Тим більше, коли йдеться про сільську жінку, у неї завжди доля не з легких…
І лише з роками, озираючись назад, розумієш, що то і є справжнє життя, коли поряд крокують радість і туга, злети і падіння, а інколи — біль втрати, розчарування. Та все можна здолати, коли є підтримка. Такою підтримкою для Марії були і залишаються її діти. Заради них жила, працювала, всю себе віддавала. І недаремно: усі стали порядними людьми і достойними громадянами своєї країни.
А 75 — річна Марія Корніївна Кушмід - мати п’ятьох дітей: чотирьох доньок і одного сина, відзначена високою нагородою «Мати — героїня».
— Усі діти Марії Корніївни отримали освіту, мають високі духовні та моральні якості, активні учасники громадського та суспільно-корисного життя України. За місцем проживання та роботи характеризуються тільки з позитивної сторони, — говорить про свою землячку Щасливський сільський голова Тетяна Кіцелюк і додає: - Вона й сама свого часу (у 1976 році) закінчила заочне відділення Олександрійського радгоспу-технікуму за спеціальністю «Зоотехнія». Працювала на різних посадах у місцевому колгоспі. Була обліковцем молочно — товарної ферми № 2, згодом отримала підвищення — стала завідуючою. З 1979 року по 1985 рік була бригадиром свинотоварної ферми. А перед виходом на пенсію у 1993 році фактично сім років пропрацювала на посаді зоотехніка — реалізатора колгоспу.
З чоловіком Володимиром Івановичем побралися у 1961 році. На той час він теж працював трактористом у місцевому колгоспі, був добрим і турботливим, тому діти виховувалися в атмосфері взаємоповаги та взаємодопомоги. Але в 1978 році чоловік помер від онкологічного захворювання, і Марія Корніївна виховувала дітей сама, вдруге заміж не вийшла, всю свою любов віддавала чотирьом донькам і синові.
Повертаючись у далеке минуле, слід сказати, що у родині молодого подружжя лелека вперше з’явився у 1962 році, тоді в них народилася донечка. Сьогодні 56-річна Тетяна проживає і працює в м. Запоріжжя. Заміжня, має сина.
У 1965 році народилася Таїсія. На даний час разом з чоловіком проживають в селі Щасливе та займаються підприємницькою діяльністю з обробітку пайових земельних ділянок. Беруть активну участь у суспільному житті села, надають благодійну допомогу дитячому садку та школі. Мають двох дітей — доньку та сина.
Третя донька — Лариса — 1968 року народження. Нині проживає і працює у Києві, займається підприємницькою діяльністю — роздрібною торгівлею продуктів харчування. Заміжня, має сина.
Можна припустити, що щасливі батьки очікували на появу сина. А тому, коли дружина завагітніла у черговий раз, у родині була радість. І в 1976 році у подружжя з’явилася ще одна донечка, яку назвали Ольга. Нині вона також проживає у Києві. Як приватний підприємець має друкарню і займається видавничою діяльністю. За патріотизм, волонтерську діяльність має відзнаки від Державної прикордонної служби України, Ради ветеранів та учасників АТО, особового складу 34-го ОМПБт. Постійно надає воїнам грошову та матеріальну допомогу. Заміжня, має сина.
Отже, в родині були чотири донечки, коли у 1977 році на світ з’явився Сашко — нащадок родинного прізвища, а значить продовжувач генеалогічного дерева. Як і його старші сестрички, він був здібним, старанним, дисциплінованим, працелюбним учнем. Брав активну участь у громадському житті класу та школи, районних олімпіадах та конкурсах. Неодноразово нагороджувався грамотами та похвальними листами. У 1999 році закінчив Кіровоградський технікум механізації сільського господарства, здобувши спеціальність техніка - механіка. До служби в Збройних силах працював механіком у місцевому колгоспі. Нині працює і проживає в м. Бровари. Одружений, має доньку.
Підсумовуючи свою розповідь, Тетяна Кіцелюк наголосила, що доньки і син з великою любов’ю і теплотою ставляться до старенької матусі, дбають про неї, часто з онуками приїздять в гості, допомагають по господарству.
Свого часу, Марія Корніївна створила сприятливі умови для здобуття освіти дітьми, сприяла розвитку їхніх творчих здібностей, сформувала високі духовні та моральні цінності. Саме тому отримала почесне звання «Мати — героїня».
Нам же хочеться додати: низький уклін цій жінці за працю і за високу материнську місію. Нехай Бог дарує Вам, шановна Маріє Корніївно, добре здоров’я і многія літа.