Днями до редакції «Сільського вісника» надійшов лист від однієї із наших постійних читачок, 41-річної Анни Щербини, педагога за освітою. У ньому жінка розповідає про те, як вона на практиці отримувала субсидію готівкою з урахуванням проведення масштабної монетизації субсидій у нашій країні. Ось що вона пише:
— Субсидію мені призначили в грудні 2018 року. Оскільки я не пенсіонер (їм виплати приносять додому разом із пенсією або переводять на картку), то для отримання монетизованої субсидії зареєструвалася на офіційному сайті Ощадбанку, де обрала одне із місцевих відділень банку та визначила зручну для себе дату і час для отримання субсидії без черг.
Коли я прийшла у зазначений день, у невеликому приміщенні Ощадбанку біля двох кас щільно один до одного тіснилися чоловіки та жінки переважно пенсійного віку. Вони стояли у черзі, щоб сплатити за комунальні послуги. Ліворуч від кас на своїх робочих місцях прийом громадян та обслуговування здійснювали дві фахівчині. У заздалегідь відомий мені час я підійшла до представниці Ощадбанку та зазначила мету свого візиту. У відповідь мені повідомили, що відсутня готівка, тож доведеться почекати приблизно годину до приїзду інкасаторів.
Останні прибули за 30 хвилин. Але, коли представниця банку повідомила на загал про те, що субсидіанти, зареєстровані в електронній черзі можуть без черги отримати готівку, почалося найцікавіше…
Від людей, що стояли біля кас, я почула таке, що й переказувати соромно. Висловлювалися вони не в надто коректній формі. Їхнє невдоволення полягало у тому, що мають пропускати поза чергою людей, які отримують субсидію «живими» грошима. А вони, бачте, теж давно стоять в черзі і ніяк не можуть заплатити за комунальні послуги. Слід сказати, що нас, субсидіантів, на той час було лише двоє, тож набагато швидше було б пропустити нас, ніж витрачати час на псування нервів та порожні балачки. Але — ні. Обурення наростало щосекунди. А разом з ним у приміщенні ставало нестерпно голосно. Та ще й душно. Через нервову обстановку і відсутність кисню одній із касирок стало зле (як з’ясувалося потім, вона мала серцево-судинні захворювання).
Поки жінка збиралася з останніми силами, щоб не втратити свідомість, невдячні клієнти не збавляли обертів: продовжували виплескувати свій негатив на оточуючих, намагалися перекричати один — одного. Як це по — нашому!
Врешті-решт свої кошти ми таки отримали згідно з процедурою, без черги. Але зарядившись такою «чудодійною» енергетикою та відчувши атмосферу, яка панувала довкола, було одне бажання — якомога швидше залишити цю установу. Що, власне, я і зробила. Забувши, правда, про те, що повинна була подати документи представнику Ощадбанку для відкриття карткового рахунку (картку виготовляють два тижні) для подальшого зарахування туди монетизованої субсидії. Згадала про це, будучи вже далеко від відділення. «Тож доведеться знову йти до відділення Ощадбанку, щоб замовити виготовлення карти», — ця думка ще більше зіпсувала мені настрій.
Від візиту в банк залишилися неприємні враження. По-перше, викликає чимало незручностей спосіб отримання субсидій. Думаю, можна було заздалегідь передбачити виплати монетизованих субсидій на карту банку, в якому людина отримує заробітну плату (так само, як це зробили для пенсіонерів). Також з метою уникнення черг і розбрату серед населення можна було б забезпечити у відділеннях Ощадбанку розподіл прийому платежів за комунальні послуги та видачу монетизованих субсидій.
Окремо хочеться сказати про поведінку своїх земляків, за яку, відверто кажучи, дуже соромно. Звісно, що в кожного з нас — свої проблеми, потреби. Однак, давайте попри складну фінансову ситуацію, в якій перебуваємо, все ж таки не втрачати здорового глузду, людяності і пам’ятати, що нас, на відміну від тварин, вирізняє уміння у найскладніших життєвих ситуаціях знаходити спільну мову і залишатися людьми. Давайте демонструвати прояв елементарної культури та поваги один до одного!
Між тим, виникає логічне запитання, чому масова монетизація субсидій «живими» грошима українським родинам, яку заздалегідь наче ніхто не планував, розпочалася напередодні виборів. І чи можливо усе це назвати подоланням бідності? Субсидії я отримала 480 грн, а за комунальні послуги заплатила у лютому майже 1500 грн. Тож, де ті кошти, що можна використати на власні потреби? Їх немає… І подібна ситуація у переважної більшості субсидіантів. Знаю, бо цікавилася.
P.S.
«Сільський вісник» № 2 від 11.01.2019 року, стаття під заголовком «Уряд запровадив монетизацію пільг і субсидій». У ній пояснювалося, чому гроші не роздадуть одразу на руки. Тоді аргументи Кабміну були такі:
«В Україні субсидію отримує майже половина українських сімей. Якщо одразу роздати такій кількості людей гроші на руки, є ризик гіперінфляції та кризи комунальних неплатежів. Уявімо ситуацію, що 8 млрд грн. щомісяця замість оплати комуналки попадатимуть на споживчий ринок. Уже через два місяці житлово-комунальне господарство України спіткає колапс, адже надавачі послуг не зможуть розрахуватися з тим же Нафтогазом за куплений газ. Тому допомога надходитиме на персональний обліковий запис субсидіанта та пільговика в Ощадбанк, а все, що залишиться після оплати комунальних послуг протягом року, за результатами опалювального сезону, ЕНЕРГООЩАДНІ українці зможуть забрати з банку готівкою..»
Однак вже за місяць ситуація докорінно змінилася, і в Уряді вирішили субсидії таки видавати на руки живими коштами. Для чого? Звісно, щоб поборотися з бідністю. Чи спрацює це на користь владі і що з цього вийде, вибори покажуть.