Майже піввіку ґудзики пролежали у сміттєвих завалах. І нагадали про себе лише наприкінці 2015-го. Саме тоді місцеві художники взялися за відновлення старого приміщення на Чижевського, 8. Три роки там працює мистецька галерея, а колись діяла ґудзикова фабрика.
«Перш ніж туди переїхати, ми мусили привести приміщення до ладу, та розгребли купи сміття, — говорить Ірина Кваша (на фото), 34-річна засновниця «Vashart gallery». — Серед непотребу знайшли і кілька тисяч ґудзиків, які відібрали, просіяли й промили. Тоді ж зацікавилися історією. Та виявили, що з 1934 по 1970 рік у цьому приміщенні працювала ґудзикова фабрика. Але сама будівля введена в експлуатацію ще до революції. Коли саме, достеменно невідомо, бо документи не збереглися».
Згодом Ірина дізналася, що у 1850-му там був єврейський дім. Але під час революції його націоналізували та передали Українському товариству сліпих. А нові власники спершу використовували його, як клуб, де діяли самодіяльні гуртки, а потім — заснували ґудзикову фабрику і вечірню школу. Понад два десятиліття споруда пустувала й руйнувалася.
«Гудзики самі себе і врятували, — продовжує Ірина. — Ще й розворушили історію. Тому у 2016-му ми ініціювали акцію «Купи ґудзик — врятуй будівлю!». З них виготовляли спеціальні листівки, які розходилися по 50 грн. Вони ж мандрували Україною і світом. Ми відправляли їх і в Британію, і в США. Потім у мене з'явилася ідея створити Музей Гудзика. Такі сьогодні надзвичайно популярні у Німеччині, Ізраїлі, Японії та Росії. Два роки тому я навіть оголосила збір гудзиків до своєї колекції і люди потихеньку почали їх зносити.
Тепер маємо перші крихітні експонати часів Царської Росії, післяреволюційного періоду, Другої світової. Передати гудзики сюди можна й нині. Ми з радістю приймаємо! Окрім того, городяни дарували нам рідкісні монети. Найстаріші датовані 1732 роком».
Сьогодні ж під Музей Гудзика у мистецькій галереї виділена окрема кімната. Для маленьких експонатів встановлено і спеціальний стенд, але одного замало. Митці мріють розширитися. Тож можливо серед читачів знайдуться охочі, хто допоможе їм обладнати додаткові стенди, або посприяє матеріально.
«Якщо ідею вдасться реалізувати, — підсумовує Ірина, — то скоро ми презентуємо містянам свою повноцінну колекцію».