Днями колектив газетярів «Сільського вісника» привітав його постійний читач і дописувач — 68-річний червонокам’янець, інвалід I групи Станіслав Гаценко. Він передплачує це видання ще з часів його заснування — 1 січня 1991-го.
«Дякую Ірині Балашовій та всьому творчому колективу за вашу віддану працю, — говорить у телефонній розмові чоловік. — Вітаю всіх з визначною датою і хочу висловити свої найкращі побажання добра й людяності, яких ніколи не буває забагато. Хай зігрівають вони ваші душі і серця. Бажаю творчих успіхів, високих тиражів, процвітання, наснаги і цікавого життя.
«Сільський вісник» вважаю настільною книгою. Дорожу ним і ставлюся з особливим трепетом. Таку любов до нього успадкував від батька — Андрія Сергійовича Гаценка. 20 років тому він співпрацював з «Вісником», був позаштатним кореспондентом. Товаришував з Анатолієм Надольським та Михайлом Столяровим. Обоє — нині покійні.
Я і сам декілька років тому писав вам матеріал під назвою «Вулиця його імені» — присвятив своєму дідусеві Сергію Федоровичу Гаценку. Кожного тижня чекаю на свіжий номер улюбленої «районки». Вважаю, історія моєї сім’ї, де були люди з особливими потребами, тісно пов’язана з цим виданням. І хоч дідуся і батьків вже немає поряд, але їхні настанови — завжди у моєму серці.
Улюблену газету передплачую у двох екземплярах. Один — собі, а інший — на місцеву лікарню. Раніше один екземпляр дарував сільській бібліотеці. Вважаю, що не той багатий — у кого багато грошей, а той — у кого їх на все вистачає — це кредо мого життя. Тому і не можу не піти назустріч людям, з якими товаришую і яких поважаю. Та і вони з радістю сприймають мої дарунки.
Відзначу також, що раніше у «Віснику» діяла дуже цікава рубрика, що називалася «Гаряча лінія». Мешканці району телефонували до видання і повідомляли журналістам про свої проблеми й негаразди, а ті оперативно на все реагували. Відповіді на ці звернення коментували різні фахівці райдержадміністрації. У ті часи я і сам змушений був звертатися на «гарячу лінію» «районки». І мене це дуже виручило, а допомогла, зокрема, Ольга Анісімова-Шило. Вона вирішувала мою проблему з отриманням автомобіля для інвалідів. Зробила все можливе і неможливе, бо дуже рішуча і дієва. І хоч від автівки за браком коштів я тоді відмовився, але тепер двічі на рік отримую додаткову компенсацію на пальне. Кошти невеликі, але дякуючи «Віснику» і Ользі Анісімовій-Шило маю більшу пенсію. Дуже вдячний вам за все, що ви робите для простих сільських людей! Щиро бажаю процвітання!»
До відома читачів:
68-річний Станіслав Гаценко — інвалід війни. Мешкає сам, але користується підтримкою Олександрійського районного територіального центру. Його обслуговує Любов Артюх, з якою він давно товаришує. На допомогу часто приходять і 82-річний сусід Микола Швець та сільський голова Тетяна Бессараб.
Щодо рубрики «Гаряча лінія», про яку говорив наш шановний читач, так ми і зараз не зраджуємо цим традиціям і оперативно реагуємо на усі звернення наших читачів, надаємо роз'яснення фахівців і спеціалістів. Завжди раді допомогти в отриманні необхідної інформації.
Водночас дякуємо Станіславу Гаценку за добрі слова і щирі вітання.