Мало хто знає, які аксесуари жіночого гардеробу можна виготовити із соломи чи кукурудзяного листя, і що з того виходять дуже неймовірні речі. На такому ремеслі добре знається наша землячка 56-річна Світлана Піскова з Нової Праги. Понад два десятиліття відроджує забуті українські традиції плетіння речей із жита, льону, вівса та кукурудзи. Виготовляє вишукані солом’яні сумочки, брилі й капелюхи, квіти, кошики, жіночі прикраси, ляльок та янголят. І щораз створює якесь ноу-хау.
— Соломкарством я зацікавилася у 1988-му. Тоді працювала у Новопразькому будинку дитячої та юнацької творчості. Вела гурток «Сувенір» та «Історичне краєзнавство». Якось ми організовували чергову виставку. Запросили до неї і місцевих жителів. Дві солом’яні роботи там презентувала і нині покійна Єфросинія Кравцова. Це були плетена сонячна ваза та корзинка. Мені дуже сподобалися. Захотіла і сама дізнатися, як їх виготовити. Пішла до бабусі додому і попросила навчити. Та показала, як із сонячного природного матеріалу народжуються справжні дива. Так я виготовила свій перший у житті солом’яний капелюх. Він був не дуже досконалий, але для мене — цінний. Відтоді Єфросинія Григорівна стала моїм першим університетом, а соломкарство — улюбленим заняттям.
З кожним роком я вдосконалювала свої навички. Мала у доробку і оригінальні солом’яні квіти, цукерниці, дідухи, та багато чого іншого.
У 2005-му мене запросили на міжнародний фестиваль «Берегиня» до Луцьку. Там познайомилася із Марією Кравчук — знаною в Україні майстринею із соломкарства. Вона запропонувала поїхати у Білорусію на інший фестиваль і повчитися, бо там соломкарство дуже популярне. Я погодилася і побувала у Мінську, перейняла досвід інших майстрів, вивчила нові техніки. Далі навчалася в Україні, часто й зараз буваю на різноманітних симпозіумах та семінарах.
Нині Світлана Піскова — знаний на Кіровоградщині майстер соломкарства, член Національної спілки народних майстрів України. Із сяючої житньої, вівсяної та льняної соломи й кукурудзяного листя виготовляє різні аксесуари, речі та предмети побуту. Підготувати матеріал для плетіння їй допомагає чоловік Сергій.
— Кожного року ми з ним засіваємо у дворі пару соток жита, інколи вівса чи льону, — говорить Світлана. — Воно жнеться під час цвіту, у травні-червні. Ще коли зелене й пахуче. Збираємо у снопи і просушуємо. На сонці солома вибілюється. Має в собі енергію чотирьох стихій. Росте на землі, овіяна вітром, полита дощем, осяяна сонцем. Це дар Божий людям. Якщо жати її пізніше червня, стає тверда і ламка, з нею тоді важко працювати. Раніше зернове стебло люди використовували для вжитку. Соломою стелили долівку, годували худобу, робили лампачі і облицьовували житло, застосовували у медицині. Але тепер її застосовують значно рідше.
Ми ж вирощуємо рослини не для збору зерна, а для гарного стебла, яке висушуємо і розрізаємо на відрізки. У плетінні використовую три верхні частини стебла. Перед самим плетінням солому замочую в окропі на 10—15 хвилин. Потім ріжу і плету, зв’язую та зшиваю нитками. Мокра солома дуже гнучка. Вона в руках, немов, пластилін.
Працюючи із соломою не одне десятиліття, Світлана Піскова виготовила чимало побутових речей та сувенірів. Точно сказати: скільки, й сама не може. Вироби роз’їхалися по Україні та світу. Дуже популярні серед іноземців.
Чотири роки тому Світлана відкрила вдома унікальну майстерню. Під неї виділила дві кімнати, одна з них — світлиця. Там проводить свої майстер-класи. Безкоштовно навчає дітей і дорослих. Гуртом виготовляють як мініатюрні сувеніри, так і предмети в людський зріст.
— Соломкарів на Кіровоградщині небагато, — продовжує вона — Цей вид творчості найбільш популярний на Волині та Житомирщині. Тому я залюбки ділюся своїм досвідом з охочими. Знаю 120 видів плетінок. Техніки на перший погляд прості, але досить специфічні. Потрібно мати неабияке терпіння та фантазію, і бажання зробити щось цікаве. Нею оволоділи обидві мої доньки — Олена та Анна, і 8-річна онука Аріна. Хоч дівчинка ще маленька, але так гарно плесте із соломки! Їй під силу зробити будь-яку річ. Вона вміє всіх подивувати.