Олена Федорівна Шкуратько, жителька села Попельнастого вже дванадцять років працює соціальним робітником у рідному населеному пункті. За освітою вона зоотехнік, тривалий час трудилася у місцевому колгоспі. Але так склалися життєві обставини, що за рік перед виходом на пенсію, керівництво сільгосппідприємства, де на той час була працевлаштована Олена Федорівна, ліквідувало тваринницьку галузь, тож роботи для зоотехніка не знайшлося. Це спонукало жінку до пошуків нового виду діяльності. Сусідка Олени Федорівни порадила їй влаштуватися працювати соціальним робітником у Попельнастому. Адже сама до цього часу обіймала дану посаду, проте за сімейними обставинами змушена була переїхати в інше місце проживання. Пропозиція сусідки дуже зацікавила Олену Шкуратько і, не вагаючись, вона вирішила спробувати свої сили у цій професії, тим більше, що спілкування з людьми завжди було для неї в радість.
І ось вже дванадцять років поспіль, за будь-яких погодних умов, Олена Шкуратько поспішає до помешкань своїх земляків — одиноких непрацездатних підопічних, долаючи чималу відстань сільськими вулицями. Нині вона обслуговує дев’ять осіб, віком 75—80 років, серед яких є ті, хто прикутий до ліжка, а також старенькі, які пересуваються з допомогою милиць, але кожен з них розраховує на добре слово, увагу та із нетерпінням чекає свого соціального робітника Олену Шкуратько.
— Звичайно, робота із людьми поважного віку вимагає неабиякого терпіння, до кожного необхідно знайти особливий підхід. Літнім людям дуже важливо, щоб з ними поговорили, вислухали, аби вони відчули, що не одинокі у цьому світі, бо тільки так примножуються їхні життєві сили. Соціальний робітник має співпереживати, співчувати та, незважаючи ні на що, зберігати витримку, рівновагу, залишатися доброзичливою, чуйною людиною, — говорить Олена Шкуратько.
Відомо, що обов’язків у соціальних робітників дуже багато. У свої 66 років Олена Федорівна з усіма ними успішно справляється. Серед першочергових називає придбання харчів та ліків для стареньких, приготування їжі, оплату комунальних послуг, прання та прасування одягу, прибирання домоволодінь та навколишньої території, обробіток земельних ділянок, а також безліч іншої домашньої роботи.
Моя співрозмовниця зізнається, що вільного часу у неї майже не залишається, адже має щільний графік, згідно з яким і провідує своїх підопічних. Так, до чоловіків та жінок, які не можуть рухатися без сторонньої допомоги, вона навідується п’ять разів на тиждень, до тих, хто пересувається з допомогою милиць — 3-4 рази на тиждень, до усіх інших — двічі в тиждень.
Незамінним помічником у теплу пору року для Олени Шкуратько залишається велосипед. З його допомогою вона оперативно дістається з одного кута села в інший. Дещо складніша ситуація взимку, коли доводиться пішки долати сільський кілометраж, проте це не лякає соцробітницю, адже вона любить свою роботу і старанно виконує її вже багато років поспіль, тож звикла до специфіки.
У самої Олени Федорівни вдома хворий після перенесеного інсульту чоловік, якому необхідно приділити час, турботу та піклування, а ще обійти чимале підсобне господарство — корову та свиней. Жінка наголошує, що, якби не допомога та надійна підтримка сина Валерія із дружиною Наталією, які проживають із ними в одному помешканні, самотужки з усім навантаженням навряд чи впоралася б.
У своїй повсякденній діяльності, бувши для стареньких надійним другом, помічником і порадником, Олена Шкуратько намагається, крім виконання прямих функціональних обов’язків, завжди знаходити вільну хвилину на розмову із літніми людьми. За всі ці роки вже, навіть, вивчила звички чоловіків та жінок, їхні уподобання, а ще знає дату народження кожного старенького й обов’язково приходить на гостини до іменинника.
— Я люблю своїх підопічних і вони раді черговій зустрічі зі мною. Старість треба поважати. Долі кожного з цих людей — окрема життєва історія. Коли очі стареньких сяють від щастя, забуваю про втому і будь-які негаразди. І завжди згадую слова Івана Франка: «Життя людини доти має цінність, поки людина може допомагати іншим», зазначила наостанок моя співрозмовниця».