Енергійна, активна, життєрадісна, небайдужа до того, що відбувається в населеному пункті, а ще артистична, майстер на всі руки — так коротко можна охарактеризувати жительку с. Щасливе, вчителя початкових класів місцевої школи, колишнього її директора (працювала з 2002 по 2007 рік) Ларису Миколаївну Остапюк.
Сьогодні Лариса Миколаївна педагог із двадцятирічним стажем, за свою плідну й багаторічну працю має звання вчителя вищої категорії. Напевно, любов до дітей жінка успадкувала від своїх найрідніших людей, бо й вони були пов’язані із роботою в освітній галузі: одна бабуся викладала німецьку мову в школі, інша бабуся, а також мама працювали вихователями в дитсадках.
Ще будучи дівчиною, часто на літніх канікулах Лариса ходила до мами на роботу. Там вона допомагала їй водити дітей на прогулянки до лісу, до річки, робити з трави ляльок, читати їм казки, декламувати вірші. Тож спочатку теж, як і мама, мріяла стати вихователем, згодом — вчителем.
Але так склалися життєві обставини, що в дівчини не було змоги отримати освіту відповідного спрямування, натомість вона вступила до Олександрійського медичного училища. Після закінчення якого розпочала свою трудову діяльність у Щасливському ФАПі дитячою медсестрою. Там проробила рік та пішла в декретну відпустку.
Втім, нереалізована мрія та велике бажання стати педагогом не полишала Ларису, тож вона вступила на навчання спочатку до Олександрійського педучилища, а згодом ще й до Уманського педуніверситету, де здобула кваліфікацію вчителя початкових класів, а також почала опановувати другу вищу освіту — навчатися на вчителя біології, а згодом і третю — магістра педагогічної освіти, викладача біології. У цей час жінка вже поєднувала навчання із сімейним життям, вихованням дітей.
Реалізувати свій потенціал вчителя початкових класів Лариса Миколаївна змогла в рідній Щасливській школі, яку сама закінчила свого часу. Проте, вона не обмежувалася лише викладацькою діяльністю, і багато часу приділяла своїм захопленням. Одне з таких — туристичні походи.
— Незабутні враження залишилися від подорожі та проживання в палатках під час туристичних маршрутів Кіровоградщиною, Дніпропетровщиною, коли ми разом із групою вчителів вирушали в походи, які організовував районний відділ освіти, — розповідає Лариса Остапюк. — І дощ нас заставав, і спека, і комарі кусали, але ніщо не ставало нам на заваді в турпоходах.
За весь час педагогічної діяльності в школі Лариса Остапюк випустила не одне молоде покоління, яким завжди намагалася передати свої знання, уміння, а ще впливала на формування в них гарних людських рис характеру. Нині вона займається з учнями четвертого класу — майбутніми випускниками, а також викладає природознавство та біологію старшокласникам.
— Я дуже люблю дітей, тож вважаю, що мені пощастило реалізувати свою мрію — стати педагогом, щоб присвятити себе вихованню хлопців та дівчат. Від роботи отримую велике задоволення й пишаюся успіхами своїх випускників, — говорить Лариса Остапюк.
Сьогодні, попри зайнятість у школі, великий обсяг домашніх справ, Ларисі Миколаївні вдається поєднувати роботу з активним відпочинком, весело та змістовно проводити своє дозвілля і знаходити вільний час для власних захоплень. Жінка розповідає, що завжди охоче навчається чомусь новому, прагне в будь-якій справі самовдосконалюватися.
Ось уже близько п’яти останніх років Лариса Остапюк займається папероплетінням. До цього заняття її спонукали різноманітні паперові фігурки та речі, які вона побачила в Інтернеті.
— Папероплетіння дуже схоже на лозоплетіння. Але на відміну від останнього, основним матеріалом, з якого виготовляють вироби, є будь-який вид паперу (газети, списані зошити та аркуші), нарізаний тонкими смужками. Зі смужок накручуються трубочки, а з них потім формується той, чи інший виріб, — зазначає щасливська майстриня. — Тепер у нашій школі майже не буває відходів паперу, адже весь він використовується для папероплетіння. До цього процесу охоче залучаються й учні.
Сьогодні в особистій колекції Лариси Остапюк є виготовлені нею з паперу кашпо для квітів різної форми — у вигляді черевика, лебедя, поливалки, а також паперовий червоний півень із золотим гребінцем — символ 2018 року, скрині, символічні міні-візочки для дітей, млини-сувеніри.
Сам процес виготовлення того чи іншого виробу, за словами щасливської майстрині, залежить від його характеру й може займати від п’яти днів до 1—2 тижнів. Проходить він у декілька етапів, включаючи виготовлення виробу, покриття його лаком або кольоровою фарбою з балончиків, висушування та оздоблення.
Крім папероплетіння, героїня моєї розповіді має ще безліч захоплень — пише вірші, вишиває бісером ікони, картини, власноруч вишила собі вишиванку, виготовляє жіночі прикраси, захоплюється декупажем скляних виробів. Зазвичай авторські роботи щасливська майстриня із великим задоволенням дарує своїм друзям, родичам, знайомим, вкладаючи в кожний виріб тепло, позитивні думки й часточку своєї душі.
А для того, аби в Лариси Миколаївни було більше часу, щоб приділяти його власним захопленням, впоратися із домашніми справами їй допомагає чоловік Василь, який раніше працював водієм у відділку № 4 ТОВ «УкрАгроКом», а нині не працює за станом здоров’я. До речі, у жовтні цього року Лариса і Василь святкують срібне весілля.
Подружжя має двох синів — 24-річного Сергія, який здобуває другу вищу освіту за спеціальністю гірнича справа в Криворізькому національному університеті (раніше він отримав диплом економіста) та 23-річного Андрія — навчається в Криворізькому національному університеті на спеціаліста з охорони праці. Хлопці, коли приїздять до рідної домівки, охоче підставляють батькам надійне чоловіче плече і радо допомагають у всьому.
— Якщо я посміхаюся, значить я щаслива, а якщо я щаслива, то в цьому «винні» лише ті, хто завжди поруч! Спасибі, мої рідні —сім’я і друзі, колеги, і учні, — заначила наостанок розмови Лариса Остапюк.