Серед подій минулого тижня, найбільш помітним стало урочисте відкриття освітньо-культурного центру «Толока» у селі Попельнасте. Ця довгоочікувана подія стала результатом спільної праці всієї попельнастівської громади. У цьому переконалися журналісти, завітавши на гостини до села. І завдяки великому журналістському десанту, який прибув на захід, відгукнувшись на запрошення місцевої влади, новина про відкриття центру швидко стала надбанням громадськості.
Жителі Олександрійщини також дізналися і про те, що краєзнавець і журналіст, вчитель Попельнастівської школи Валерій Жванко отримав того дня журналістсько-краєзнавчу відзнаку імені Анатолія Кохана. Рішення про те, щоб цього року згадану відзнаку отримав Валерій Іванович, було ухвалене Олександрійською територіальною організацією Національної спілки журналістів України напередодні Дня журнаіста, і ми чекали слушної нагоди, щоб вручити її людині добре знаній у краєзнавчих і журналістських колах. Знаній саме завдяки його багаторічній дослідницькій роботі та особистому внеску у популяризацію історичної спадщини. Започаткована відзнака три роки тому і вручається тим, хто має творчі доробки у царині краєзнавства. За цей період відзнаку імені Анатолія Кохана вже отримали місцеві краєзнавці Надія Жахалова, Ольга Божко, Віктор Голобородько та кіровоградський журналіст Леонід Багацький. Цього ж року за рішенням бюро місцевої організації НСЖУ вручена лауреату обласної краєзнавчої премії імені В.?Ястребова та фундатору культурно-освітнього центру «Толока» В.Жванку.
Вручення відбулося в присутності журналістів, сільського голови Олега Волянського та керівника базового господарства, депутата районної ради Юрія Анатольєва.
Загалом, сам захід і, зокрема, освітній простір центру, який за задумом Валерія Жванка, буде багатофункціональним, справив позитивне враження. У першу чергу, тим, що в українському селі з’явився унікальний туристичний об’єкт, який вочевидь, стане улюбленим місцем активного дозвілля і осередком історичної спадщини Попельнастівської громади, яка невдовзі розширить свої кордони, а відтак матиме ще більше цікавинок, що спонукатимуть до нових ідей. Наснаги і нових відкриттів, усім хто і надалі працюватиме над реалізацією краєзнавчих проектів.
А тим часом, поки ми насолоджувалися приємним спілкуванням з земляками, з Києва прийшла малоприємна для українців новина. Газ таки подорожчає. Рішення про це ухвалив Кабмін В.?Гройсмана тієї ж п’ятниці. У результаті 1000 кубометрів газу коштуватиме для населення 8550 гривень замість 6900 гривень.
На екстренному засіданні Кабінету Міністрів України Гройсман повідомив, що збільшення ціни на газ — вимушений крок, щоб Україна могла далі розвиватися. Більше того, за його словами, Україна могла повернутися до кризи 90-х років. Ось, як закрутив! Але, щоб цього не було, країні конче потрібна співпраця з Міжнародним валютним фондом, а значить виконання його умов.
В Уряді також розповіли про складність переговорів з МВФ: кредитори висували вимогу прирівняти ціни на газ для населення до рівня промисловості. Але Уряд на це не погоджувався, наводивши основний аргумент: доходи українців поки не дозволяють платити ринкову ціну на газ. І результатом річних переговорів став компроміс: замість 60%, ціна на газ з 1 листопада 2018 року зросте на 23,5%. «Молодці!»,?— що тут скажеш.
І від нас, напевно, чекають, радості та овацій.
Та насправді радості тут аж ніякої. І висновок гіркий: нас і надалі «годуватимуть локшиною», обіцяючи краще життя. Замість європейських зарплат і пенсій ми отримали лише європейські ціни на товари і послуги. І далі нам пропонують платити більше. І не тільки за газ, а ще за продукти харчування, товари першої необхідності, які постійно дорожчають, послуги медицини і таке інше. Закономірно й те, що здорожчання ціни на газ призведе до збільшення тарифів за опалення для кожного громадянина України. Піднімуться тарифи на гарячу воду та електроенергію, що знову ж таки призведе до підняття цін на продукти харчування та послуги для населення. Одночасно з цим, попри запевнення урядовців щодо соціальних гарантій для малозабезпечених, не всі отримають субсидії на комунальні послуги. Вкотре доведеться затягувати паски.
І насамкінець — про глобальне: Україна не досягне стандартів НАТО до 2020 року. Про це заявив експерт від урядового офісу з питань європейської та євроатлантичної інтеграції секретаріату Кабміну Сергій Вербицький.
За його словами, ми не досягнемо всіх стандартів НАТО до 2020 року. Адже цих стандартів лише відкритих близько 1300, не рахуючи закритих.
Наш шановний читач напевно запитає: «Навіщо я згадую про такі далекі від пересічного українця теми?». І з цим я буду абсолютно згодна. Втім, відразу зазначу, що тема НАТО така ж зручна для наших можновладців, як і тема ціни на газ, яку після чергового підвищення у 2016 році, Гройсман обіцяв більше не збільшувати. І ось, будь ласка, знову обіцянка — цяцянка. Чергове підвищення і нові обіцянки більше цього не робити.
Те ж саме і тема НАТО. Раніше і майже весь час Глава МЗС Павло Клімкін заявляв, що Україна планує досягти стандартів НАТО до 2020 року. Не просто заявляв, а ніби вихвалявся результативною роботою. Але вкотре виявляється: обіцяти — не значить одружитися. Цікаво, на що спирався Клімкін, коли робив такі заяви? Думаю, говорив просто для гарного слова. Але скільки не говори «солодко», в роті солодко не буде. Насправді, нам дійсно не солодко. А тому українці масово їдуть за кордон. І зупинити цей потік трудових мігрантів з України, схоже, в Уряді не збираються.
Тож, якщо зібрати по крупицях усі критичні зауваження на адресу можновладців з високих кабінетів, то вже ніхто не сумнівається в тому, що реформ в Україні немає. Є лише їхня імітація. А це означає, що радіти нам залишається лише успіхам, які творяться руками наших земляків у наших маленьких містах і селах.
І про це завжди розкаже районна газета «Сільський вісник», щоб ви були в курсі того, що відбувається у наших громадах. Чекаємо і від вас телефонних дзвінків і листів до редакції.
Добра усім, наснаги і козацького здоров’я, дорогі наші читачі!
З повагою Ірина Балашова.