Вже понад півстоліття у с. Протопопівка при місцевому навчальному закладі діє історичний музей (його було створено згідно з рішенням виконкому від 10 вересня 1965 року Протопопівської сільської ради). У витоків його заснування були вчителі історії Протопопівської школи (нині обоє покійні) Михайло Желєзняков та Микола Куйовда. На той час музей мав дещо іншу назву — кімната бойової та трудової слави. Адже тоді там здебільшого експонувалися матеріали, що підтверджували участь жителів села Протопопівки у Другій світовій війні, а також була відображена у фотографіях історія колгоспного життя. Раніше на території Протопопівської сільської ради діяли два колгоспи: «1 серпня» та «Серп і молот», що згодом об’єдналися і утворився колгосп «імені Леніна», а пізніше він отримав назву «Заповіт Леніна».
І хоча музей у Протопопівці діє не один десяток років, але, як історичний, він зареєстрований на базі Протопопівської ЗШ I–III ступенів у 2009 році.
Тридцять вісім років у Протопопівській школі працює вчителем історії Володимир Іванович Риженко. І саме стільки часу цей чоловік, небайдужий до історії рідного краю, ентузіаст, дослідник - активно опікується шкільним музеєм.
На сьогоднішній день на базі історичного музею у Протопопівці діє шість експозиційних відділів: «Природа нашого краю», «Етнографічний куточок», «Історія школи», «Вони захищали Батьківщину», «Афганістан — наша пам’ять — наш біль», наші славетні земляки.
– Робота нашого шкільного історичного музею спрямована на виявлення та дослідження краєзнавчих матеріалів військово-патріотичного напрямку: доповнення списків протопопівців, які загинули і зникли безвісти під час Другої Світової війни 1941–1945 рр. (їхні імена занесені до Книги вічної слави); дослідження маловідомих сторінок проведення Олександрійсько- Знамʼянської наступальної операції (жовтень-грудень 1943року); збирання фотоінформаційних матеріалів колишніх вчителів Протопопівської школи — учасників (проект «Історія Протопопівської школи) Другої Світової війни 1941–1945 рр.; підготовка добірки нових фактів для стенду «Наші славні земляки, — розповідає Володимир Риженко.
В експозиційному відділі «Вони захищали Батьківщину» серед великої кількості фотографій мужніх протопопівців, які боронили рідну землю від німецько-фашистських загарбників, Володимир Риженко вказує на заржавілі від часу шоломи радянських солдат та фрагмент автомата ППШ. Їх, як він наголошує, було знайдено місцевими жителями на території села Березівки та передано до музею. Поруч привертає увагу ще один стенд «Афганістан — наша пам’ять — наш біль». Вказуючи на нього, Володимир Риженко акцентує увагу на тому, що серед фотокарток протопопівських чоловіків, яким довелося воювати в Афганістані, почесне місце займає портрет Юрія Кононова — випускника місцевої школи 1978 року та його особисті речі — зошити, альбом для малювання. Юрій Кононов 10 липня 1985 року загинув під час виконання бойового завдання в Республіці Афганістан. Посмертно його нагороджено орденом Червоної зірки, а на його честь названо одну із вулиць, що неподалік школи.
В експозиційному відділі «Славетні земляки» зі світлин дивляться уродженці Протопопівки, які відомі своїми досягненнями в тій, чи іншій сфері. Один із таких — лейтенант прикордонник Антон Антонович Богун. Він загинув смертю хоробрих 22 червня 1941 року у Литві, де знаходився його прикордонний загін (до 1980 року А. Богун вважався безвісти зниклим). Поруч з ним й інші видатні протопопівці — заслужений художник Російської Федерації Василь Петрович Бабенко; колишній директор заводу ПТО, почесний працівник машинобудування СРСР Анатолій Логвиненко; комбайнер-мільйонер, орденоносець Федір Андріянович Прокопенко; провідний конструктор ракетно-космічного напрямку Південно-конструкторського бюро м. Дніпропетровська, який нагороджений за трудові досягнення двома орденами Трудового Червоного Прапора та Орденом Жовтневої Революції, а його прізвище занесене в біографічну міжнародну енциклопедію «Гуманістика», - Микола Дивляш та ще багато інших.
– Наприкінці минулого навчального року учні нашої школи провели ярмарку-продаж власноруч виготовлених робіт, а за вилучені кошти ми замовили виготовлення стенду «Славетні земляки». У такий спосіб хлопці та дівчата долучаються до творення історії сьогодення та збереження пам’яті про своїх земляків, — говорить Володимир Риженко.
Рухаємося по музейній кімнаті далі. З не меншим захопленням Володимир Іванович розповідає про історію створення етнографічного куточка та демонструє глечики, макітри, прядки, вишиті рушники, дерев’яне ярмо для волів — неповний перелік представлених тут експонатів.
Цікавлюся у співрозмовника, який із них є найстаршим за своїм віком.
– Шматки скам’янілих дерев, що були знайдені на території Протопопівського вугільного розрізу та зуб мамонта, як доказ того, що ці доісторичні тварини були на території нашого краю, є одними із найстарших та найунікальніших експонатів музею, — розповідає Володимир Риженко. — Також до старовинної колекції належить полотняна сорочка 1918 року, яка належала Наталії Львівні Левченко. А вже на зберігання до музею її нам передала родина Піскових. Старовинними є і наконечники стріл періоду доби кочівників. Останні, до речі, як зазначив Володимир Риженко, утворили на території Протопопівки насипні кургани (загалом, таких було 15, епоха міді-бронзи — 2–3 тис. до н.е.).
Варто сказати, що почесне місце в музеї історії Протопопівської ЗШ I–III ступенів відведене під експозиційний відділ «Хоробрі серця односельчан», присвячений він учасникам АТО. Сьогодні тут, зокрема, експонується український прапор, який був із протопопівськими чоловіками-учасниками АТО, які служили у 8 роті 72 ОМБР, а також зразки сучасної зброї, що використовується на неоголошеній війні.
На запитання, яким чином поповнюються фонди музею, протопопівський історик зазначає:
— За час роботи музею налагоджена тісна співпраця з односельцями. Місцеві жителі охоче приносять різноманітні експонати, що загалом висвітлюють різні аспекти життя, як протопопівців, так і все, що пов’язане із самою історією села. А сторінки рукописної Книги пам’яті загиблих односельців, яка зберігається у музеї, доповнюються новими записами для того, аби зберегти та донести до майбутніх поколінь пам’ять про славетних земляків.