Корінний житель села Протопопівки Олександр Устенко сьогодні має близько 25 років бджолярського стажу, він пасічник у декількох поколіннях. У родині, у якій він зростав, бджільництвом займалися два Анатолія: його батько та рідний дядько батька. Чоловіки разом доглядали за пасікою, а Сашко, який на той час був юнаком, охоче їм у всьому допомагав.
Як молодому сільському хлопцеві йому було цікаво разом із дорослими перевозити вулики на кочівлю та інколи залишитися ночувати біля них, спостерігати за медоносними комахами та освоювати навички бджільницького ремесла.
Згодом Олександр вирішив самостійно зайнятися бджільництвом. Спочатку мав невелику кількість бджолосімей, але із року в рік наполегливо працював над збільшенням чисельності пасіки.
— Сьогодні я маю п’ятдесят бджолосімей. Робота на пасіці забирає багато часу. Але від цього заняття я отримую моральне задоволення. Крім того, це чудова можливість забезпечити власну родину натуральним продуктом, який із давніх-давен цінують не лише за його смакові, а й цілющі властивості. Також щороку частину отриманого меду я реалізую, щоби мати обігові кошти, — розповідає Олександр Устенко.
Досвідчений пасічник зазначає, що кожного року доводиться вивозити бджіл на кочівлю. Для їхнього транспортування він має власноруч змайстрований на основі тракторного причепу павільйон. Під його розміри самостійно виготовив і п’ятикорпусні вулики. Олександр стверджує, що сьогодні в основному заняття бджільництвом ускладнюється відсутністю медоносів неподалік місця проживання власника пасіки.
— Коли мої родичі тримали бджіл, то ще функціонували колгоспи, у яких утримували значну кількість поголів’я великої рогатої худоби, а для їхньої годівлі сіяли люцерну, еспарцет. Тому люди могли тримати в себе вдома по 10-15 бджолосімей і не вивозити їх на кочівлю. Протягом останніх же років, у переважній більшості, фермери сіють медоносні культури такі, як ріпак, соняшник, гречку. А для того, аби знайти поля із такими посівами та розмістити неподалік них свою пасіку, доводиться проїхати 20-50 км, що, тягне за собою додаткові фінансові витрати, — зазначає Олександр Устенко.
Крім того, як наголошує пасічник, останнім часом простежується тенденція до випилювання значної кількості акацій, які навесні дозволяють отримати гарний медозбір. Загалом, цей рік, за словами Олександра, був не досить вдалим щодо отримання меду. Адже погодні умови (холодна весна та спекотне літо) негативно позначилися на взятку бджіл.
Серед згубних факторів, що призводять до значної загибелі бджіл, Олександр Устенко називає обприскування фермерами сільгоспугідь засобами захисту рослин, що відбувається зазвичай у період цвітіння ріпаку, соняшнику, й без попередження заздалегідь власників пасіки.
На запитання, який же мед, на думку самого пасічника, є найбільш смачним і корисним, він відповідає, що поліфлорний, який у народі ще називають із різнотрав’я. Збирається такий мед із різних медоносів, тож відрізняється ароматом і багатим складом корисних речовин. А от реалізовувати мед, як стверджує чоловік, краще взимку або навесні, коли на нього найвищі закупівельні ціни.
Продовжуючи свою розповідь про улюблене захоплення, протопопівський пасічник акцентує увагу на тому, що з осені необхідно дбати про підготовку пасіки до зими. З цієї метою варто зробити ревізію вуликів, подивитися, щоб у кожному з них залишалося багато льотної бджоли й були сформовані потужні сім’ї. Тоді навесні комахи почнуть активно працювати на акації, ріпаку, а згодом на інших медоносах.
Останні дні літа наближаються до завершення. Тож невдовзі Олександр уже буде перевозити свої вулики із кочівлі додому та ретельно готувати їх до зими, щоб наступний медоносний сезон зустріти в повній готовності.