62-річну олександрійку Наталію Фесенко місцеві добре знають, як талановиту письменницю, вчителя музики та колишнього керівника оркестру дитячих інструментів «Дзвіночок» Палацу школярів. Вона авторка 5 книг: чотирьох збірок поезії та книги прози. А також чудовий квітникар, бо має вдома гарну колекцію ірисів. До того ж, жінка колекціонує капелюхи. Має їх до 40 штук.
«Широкому загалу свої капелюхи вперше продемонструвала цьогоріч. На 8 березня мала персональні виставки в олександрійській міській та районній бібліотеках. Городяни залюбки відвідували. Та мені особисто це додало незручностей, бо вдома не було що перевдягнути», — зізнається Наталя. — Ними цікавилася ще зі студентських часів. Перші купувала у комісійних магазинах по 10 грн за один. Вони дуже подобалися однокурсницям. Тому, коли закінчила навчання, усі роздарувала.
Серйозно куповувати капелюхи почала у сорок років. Тоді з’явилися додаткові фінансові можливості. Плюс донька Аня матеріально допомагала. І зараз теж підтримує мої проекти. Самій за невелику пенсію купувати головні убори дуже дорого. Окрім того, мої вподобання розділяють друзі та на свята дарували капелюхи. Їх сама купую не для колекціонування, а як атрибут до свого гардеробу. Є парадні й робочі для виходів у місто, і двору. Усі — атрибути до костюму. Без них почуваюся некомфортно. Декілька штук сама пошила. Один подарувала невістці Оксані. Зараз із сином мешкають у Польщі. Решту сама використовую. Вважаю, що вони створюють ідеальний жіночий образ, і підкреслюють мою особистість».
40% капелюхів Наталі привезено з-за кордону — куплені у вишуканих магазинах Англії, Німеччини, Франції, Бельгії, Шотландії, Австрії, решта — українського виробництва.
«Частину подарувала донька. Купувала під час закордонних подорожей чи ділових поїздок, — говорить олександрійка. — Привозила вишукані моделі. За кордоном виготовлення капелюха — ціле мистецтво, й окрема індустрія. Є багато магазинів та виставкових залів. У нас з цим набагато гірше. В Олександрії працює лише один капелюшковий магазин. Є по сусідству у Дніпрі, де можна щось придбати. Також в Україні діє фабрика з виготовлення капелюхів, що знаходиться у місті Хуст на Закарпатті. П’ять років поспіль я мріяла потрапити на цю фабрику. І якось вдалося. Відпочивала на Закарпатті і вирішила туди з’їздити. На все життя той день запам’ятала. Всю дорогу була неймовірна злива. Приїхала туди, а там працює 3 виставкових зали, асортимент широчезний і майже 5 годин приміряла собі капелюхи. Придбала одразу одинадцять. На них витратила біля 2-х тис. грн. На той час немалі кошти. Ледь додому довезла, бо було багато коробок».
У Наталиній колекції є фетрові капелюхи з додаванням кролячого пуху. А також з натуральних природніх матеріалів — пшеничної та рисової соломки та з додаванням синтетичних волокон. Найоригінальніші з вуальними сітківками. Вони — мають різні форми й різні кольори, але більшість з широкими полями. Днями жінка отримала капелюх з Німеччини вартість 2,5 тис. грн. Він у її колекції — найдорожчий.
До капелюхів Наталя має також пару десятків шарфів, з десяток рукавичок, клатчі, а також шість ексклюзивних віял. Свій образ доповнює прикрасами із натуральних каменів — сережками, каблучками, намистом. Усі ці речі вважає неодмінним атрибутом костюму, однак одягти їх часто нікуди. «В Олександрії, на жаль, не організовують світські вечори чи бали, — говорить моя героїня. — Бути вишуканою реально лише тоді, коли запрошують на творчі зустрічі зі студентами чи школярами та коли організовую власні творчі вечори чи презентації. На своє 60-річчя мала прекрасний творчий вечір. Під час заходу змінила три наряди».