Від старості не застрахований ніхто. Але, якщо у більшості стареньких людей є діти, родичі, які можуть їх доглянути, то як не згадати про тих, кого в суспільстві називають одинокі непрацездатні громадяни. На допомогу в повсякденному житті їм приходять соціальні працівники. У нашому випадку йдеться про робітників територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Олександрійського району. На плечі останніх покладена чимала ноша: вони доглядають стареньких, готують їм їжу, пораються по господарству, обробляють земельні ділянки, а в зимовий час відгортають сніг та топлять пічку.
Але, коли сили зовсім покидають літніх людей, і вони вже не в змозі самостійно пересуватися і потребують щоденного догляду (соціальні робітники відвідують їх двічі-тричі на тиждень), постає пошук можливих шляхів піклування про таких людей та забезпечення їм гідної старості.
Саме для вирішення даної проблеми і було зумовлене відкриття у грудні 2012 року у с. Червона Кам’янка відділення стаціонарного догляду для постійного проживання територіального центру. Ідея створення закладу належить колишньому директору територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Олександрійського району Володимиру Ільющенкову. Йому, як незмінному керівнику закладу із багаторічним стажем роботи, були добре відомі проблеми одиноких непрацездатних людей, їхні тяжкі долі.
Приміщенням під майбутній заклад послугувала будівля колишнього будинку дитячо-юнацького творчості. Ремонтні роботи з облаштування та перепланування якого розпочалися ще у 2008 році, але через брак коштів були призупинені на деякий час. Активізувалися вони, коли Сергій Кузьменко, який на той час очолив Олександрійську РДА, посприяв у виділенні субвенції для проведення ремонтних робіт з держбюджету. Так, стара будівля зазнала перепланування, в ній було створено одно та трьохмісні палати, замінено вікна, дах, проведено утеплення фасаду.
І ось вже шостий рік, як у с. Червона Кам’янка функціонує відділення стаціонарного догляду для постійного проживання, яке очолює Наталія Олексіївна Наумкіна. Розрахований заклад на 16 осіб. Наразі тут проживає 14 людей (п’ять з яких прикуті до ліжка), всі вони жителі Олександрійського району.
– У минулому році наш заклад був визнаний одним із кращих та занесений на районну дошку пошани. Усього в нас працює одна медична сестра, 4 молодших медичних сестри по догляду за підопічними, які трудяться позмінно, 2 кухара, сестра-господиня, – розповідає Наталія Наумкіна. – І додає, що фінансується даний заклад за кошти районного бюджету, а також 75% коштів вираховується із пенсій підопічних. Чоловіки та жінки забезпечені одягом, взуттям, їм надається необхідна медична допомога.
За словами Наталії Олексіївни, на поточний рік для потреб стаціонару із районного бюджету виділено 777 тис грн. Про високий рівень роботи працівників стаціонарного відділення свідчить, зокрема, і те, що за весь час існування закладу від його підопічних не надходило скарг на їхню адресу та роботу самого закладу. Всі проблеми керівництво відділення стаціонару разом із трудовим колективом вирішує максимально оперативно для того, аби підопічні не відчули незручностей.
У розмові Наталія Наумкіна наголошує на тісній співпраці із сільськими головами району, завдяки якій і вдається визначати категорію людей, які потребують проживання у відділенні стаціонарного догляду.
У своїй повсякденній роботі усі працівники відділення намагаються проявляти чуйність, співчуття, милосердя до підопічних закладу. Адже розуміють наскільки важливо людям похилого віку увага та піклування про них. Інколи, навіть, достатньо, щоб з ними просто поговорили, вислухали, щоб вони відчули небайдужість суспільства, адже це додає їм сил та життєвої наснаги.
Заклад постійно відвідував директор Терцентру Володимир Ільющенков. У черговий раз він навідався до підопічних 10 липня, коли у Червоній Кам’янці відкривали спортивний майданчик зі штучним покриттям для гри в міні-футбол. Під час візиту наголошував на тому, що даний заклад за роки свого існування виправдав усі надії та сподівання. На превеликий жаль, це була остання робоча поїздка Володимира Ільющенкова.
Ось що розповіли підопічні про свій заклад:
Володимир Іванович Ревенець, пенсіонер:
«Сам я родом із с. Недогарки, але в мене немає близьких і рідних людей, тож уже п’ять років проживаю у відділенні стаціонару. Тут створені всі необхідні для життя умови. Годують нас дуже добре – чотириразове харчування, різноманітне меню. Є шашки, шахи, тож, якщо є бажання і маємо гарне самопочуття, можемо зіграти з хлопцями декілька партій».
Катерина Афанасіївна Самодєдова, пенсіонерка:
«У даному закладі я перебуваю вже сім років, раніше проживала у с. Лікарівка. Рухатися без сторонньої допомоги не можу, тож мені допомагає персонал, який вивозить мене на інвалідному візку на прогулянку. Люди тут усі чуйні, уважні. Я дуже задоволена і обслуговуванням, і умовами нашого проживання».
Надія Никифорівна Польова, пенсіонерка:
«Сама я місцева, рідних у мене немає. Зламала ногу, тож уже не змогла самостійно себе обходити, через що була змушена перебратися на постійне проживання до відділення стаціонару, де вже мешкаю два роки. Усі працюючі тут дуже добрі, піклуються про нас, як про своїх рідних».