Двадцять років поспіль Олександр та Катерина Смірнові з Приютівки займаються овочівництвом. На Олександрійщині конкурентів не мають.
«Наразі овочева галузь у країні переживає певну стагнацію. Розвивати її важко і недуже вигідно, – каже 55-річний Олександр Смірнов, засновник і керівник однойменного підприємства. – Ми ж давно з цього почали і тим живемо. Працюємо досить наполегливо. Маємо пай у Войнівці 5,7 га. Гуртом обробляємо. Висаджуємо перець, баклажани, капусту й томати. Всього потроху, хоч овочі не завжди приносять ідеальні прибутки».
Господарники віддають перевагу винятково закордонним виробникам насіння. Купують у ТОВ «Агро-Світ» – голанське, німецьке, італійське та турецьке. «Тісно й давно з ними співпрацюємо, – продовжує Олександр Миколайович. – Завжди знаходимо спільну мову. Вони привозять якісні сорти, щось рекомендують і знаходять потрібне. Доставку замовлень роблять вчасно й у необхідній кількості. Консультують та знайомлять із новинками. І зазвичай, ми купуємо в них як ранні, так і пізні сорти».
Щоби виростити якісну городину – треба її добре поливати. Тим більше, з кожним роком клімат змінюється, а літо стає посушливішим. «Та ми знайшли вихід із ситуації, – продовжує. – Маємо власну зрошувальну систему. Цього року вперше її вдосконалили. Власноруч із сином Олександром зібрали дощову установку барабанного типу з консолями. Барабан придбали в Херсоні. Консоль збирали самі. З її допомогою зрошуємо овочі. Та й водою й поливом у Войнівці більше ніхто не користується».
Родина фермерів зізнається, що секрет їхнього успіху – якісний полив, гарні мікродобрива і вчасна боротьба з бур’янами, яку здійснюють механічно – тракторцем Т‑25.
«Капусту садимо лише ранню - білокачанну. А помідори, баклажани й перець – різних термінів дозрівання. З томатів зараз маємо «Чері», «Соліросо» та «Бобкат» – найбільш затребувані серед споживачів. Перець – «Олексій», «Нікіта» та «Гогошари», баклажани – «Фабіна», «Отелло», «Алмаз».
Як і всі овочівники, боремося зі шкідниками, але дбаючи про якість продукції – хімії майже не використовуємо. Тільки в критичних випадках і то якнайменше. Загалом, наше господарство починається з домашніх теплиць. Таких у власному дворі, у Приютівці, маємо три. Спершу вирощуємо розсаду, потім пікіруємо та висаджуємо в поле. Кожен кущик – то все ручна висадка й бережне ставлення до рослин. Ми маємо екологічно чисту продукцію й сьогодні її реалізуємо на центральному ринку в Олександрії.
На жаль, купівельна спроможність населення з кожним роком падає. Але попри цю та інші специфіки господарювання, не втрачаємо надії і працюємо родинним підрядом. Нам з дружиною у цьому активно допомагає син Олександр – наша опора й підтримка. Особисто займається механічною прополкою бур’янів, які здійснює 5 разів за сезон. А ми самі перейнялися овочівництвом, бо до душі, й добре на ньому розуміємося та хочемо кращого майбутнього для свого сина та двох онуків. На жаль, жодної підтримки від держави на розвиток галузі не маємо. Умови праці у полі тяжкі, вода кожного року дорожчає, продажі падають. Овочівництво сьогодні непопулярна сфера сільського господарства, і тому наша нелегка справа тримається винятково на родинному ентузіазмі».