Пригадую, як понад два десятки років тому створювалася наша районна газета «Сільський вісник», пам’ятаю, як ми, керівники району і сільських установ, раділи цій події. Добре знав усіх редакторів і кореспондентів нашої районки.
Та особливо приємно, що наш «Сільський вісник» за ці роки не втратив своєї позиції, а навпаки, останнім часом стрімко розвивається, змінює не лише зовнішній вигляд, а кардинально міняє зміст матеріалів та форму їх викладу.
Як вчитель, завжди для себе відмічаю орфографічну і синтаксичну грамотність у побудові статей, що свідчить про журналістський хист, у першу чергу, головного редактора та всіх членів цього невеличкого колективу. Навіть в обласних та центральних виданнях зустрічаю більше помилок.
Зізнаюся, що дуже люблю нашу районку. Працівники поштового відділення отримали доручення: щоб щосуботи о чотирнадцятій годині газета була у мене на столі, і я, незважаючи на вихідний день, перечитую всі матеріали з першої сторінки й до останньої. Бо там є що читати! І про життя сільських громад, і про трудові досягнення господарств, і про відомих людей району. Навіть поздоровлення нашим землякам читаю з задоволенням.
Останнім часом відмічаю гостроту аналітичних статей Ірини Балашової на суспільно – політичну тематику. Це є позиція справжнього журналіста: доносити свою думку до громади.
Хочу сказати, що мої міркування розділяють сільські і селищні голови Олександрійщини, наші трудові колективи. Можливо, і нас десь колись «щипають», але для того й існує преса. Ви нас критикуйте, ми будемо сердитись, але ставатимемо кращими.
Тому з нагоди Дня журналіста України сердечно вітаємо весь колектив «Сільського вісника», бажаємо усім попереднім і нинішнім працівникам редакції здоров’я, добробуту, гострого пера, достойних тиражів і пошани й поваги від передплатників.
В. Демидчик, Недогарський сільський голова.