Оперативно на наш заклик відповіла Червонокам’янський сільський голова Тетяна Бессараб. Передусім, дякуємо Тетяні Олександрівні за зворотній зв'язок з редакцією, за власну позицію і реальні пропозиції стосовно того, як зробити наші населені пункти, вільними від сміття. Її виважені та критичні думки пропонуємо увазі наших читачів.
Це питання обговорюють майже усі, але рішень конкретних ніхто не ухвалює, починаючи з керівників держави, депутатів Верховної Ради.
Кожен з нас, землян, живе на цій планеті, кому який вік відведений, а сміття залишається після кожного і не зникає безслідно. Говоримо і думаємо, що хтось колись щось зробить, вирішить, але тільки не ми. Чомусь любимо говорити, як за кордоном живуть люди, яка в них культура. Та чомусь далі філософії справа не вирішується. Їдемо дорогами і обурюємося, що хтось викинув пакет чи цілий мішок сміття на узбіччі, яке розлітається навкруги, а прибирати немає кому.
Що маємо?
На території Червонокам’янської сільської ради відведене місце для сміттєзвалища, знають про це всі жителі, а куди дійсно вивозиться сміття? Кому, куди зручно. У цьому переліку – найближчі лісопосадки, покинуті двори, ярки навколо села, узбіччя доріг. І більшість людей з чистою совістю так роблять роками. Вже декілька років за адміністративним приміщенням у центрі села розташувався умовний майданчик, куди зносять скло, яке забирає організація з м. Олександрії, за що їм наша вдячність. Але це сота частка, більшість іде на захаращення довкілля. Скільки пожеж було на території села від скла! Від сонця фокусується промінь, і починає горіти трава, сміття. Пакети, пластик – це ще один сучасний монстр, який губить цивілізацію.
Комусь потрібно починати діяти, тому що через 10–20 років, якщо не раніше, ніщо вже не врятує, поглинемо в смітті.
Що робити?
На останній сесії сільської ради я запропонувала депутатам затвердити земельну ділянку для будівництва сміттєпереробного або сортувального заводу. Спасибі депутатам за підтримку, рішення було одностайне. Але зразу ж по селу пішли розмови, суперечки – нам це не потрібно, нехай хтось цей проект впроваджує.
Якщо ми всі будемо так думати, тоді давайте на Марс своє сміття відправляти, чи на іншу планету. «Люди, НАМ тут жити, жити нашим дітям та онукам. А що ми їм залишаємо у спадок? ЗАХАРАЩЕНУ ПЛАНЕТУ». Чомусь у світі проблема екології і утилізації сміття діє не тільки на папері. Цю ГЛОБАЛЬНУ проблему люди вирішують за допомогою нових технологій. Якщо знайдеться інвестор, який готовий вкласти кошти в будівництво заводу, цей проект буде внесено на загальносільське обговорення, бо без погодження з населенням такі проблеми не вирішуються. Давайте будемо не тільки говорити, а й починати діяти.
Т. Бессараб, Червонокам’янський сільський голова.