В одному з попередніх номерів газети «Сільський вісник» ми розказали нашим читачам про ситуацію із стихійними смітниками у селищі Нова Прага, розуміючи, що подібна картина спостерігається практично у всіх населених пунктах не лише нашого району та області. І скільки б ми не критикували один – одного, проблема не зникає. Вона залишається нашою спільною бідою, адже в Україні практично не ведеться системна робота з утилізації і переробки твердих побутових відходів (ТПВ). Та, на щастя, є люди, які не збираються з цим миритися. А значить маємо маленьку надію, що так буде не завжди. Вважливо, лише підтримати такі починання усім миром.
Сортування сміття – інвестиція в нашу якість життя і здоров’я
Як відомо, з 1 січня 2018 року вступила в дію законодавча норма про заборону захоронення неперероблених побутових відходів, яка зобов’язала місцеву владу переробляти всі відходи і забезпечити захоронення лише переробленого сміття. Втім, до цього часу не створено жодних законодавчих механізмів для реалізації цієї норми, вважають в Асоціації міст України. Тут переконані, що проблема переробки та утилізації сміття сьогодні вкрай болюча практично для усіх українських міст та селищ. Тому «сміттєве» питання важливо вирішувати системно та швидко. Тим більше, що норма про обов’язкову переробку відходів створила в Україні правовий колапс. У місцевої влади, яка зобов’язана забезпечити захоронення лише переробленого сміття, насправді немає жодних важелів та законодавчих механізмів, які б дозволили організувати цей процес.
В Асоціація міст України вважають, що найближчим часом конче необхідно ухвалити законопроекти, які дозволять створити комплексну систему поводження з побутовими відходами в країні.
Виявляється, що наразі національна система поводження з твердими побутовими відходами в Україні геть не налаштована на те, щоби сміття переробляти. Адже вартість захоронення відходів на полігонах непристойно низька порівняно з тим, що має збирати за прийом сміття сміттєпереробний завод, говорять експерти. У середньому вартість вивезення на полігон однієї тонни сміття в Україні коштує приблизно 50 гривень, тоді як сучасний сміттєпереробний завод середньої потужності, щоб вийти на точку беззбитковості, має приймати сміття щонайменше по 500 гривень за тонну.
Україна – не смітник
Саме тому Асоціація міст України звернулася до Верховної Ради України з проханням підтримати прийняття важливих екологічних законопроектів, що забезпечать комплексну реформу поводження з ТПВ в Україні. Та чи почують в Раді своїх виборців? Хочеться вірити, що почують, бо інакше, якщо й надалі зволікати з вирішенням сміттєвої катастрофи – маємо всі шанси приректи Україну на міжнародну ізоляцію. Погодьтеся, про яку євроінтеграцію може йти мова, коли навіть велике прибирання для нас неабияке випробування. Втім, утримаємося від риторичних запитань і розглянемо, у чому сенс пропонованих законопроектів.
Почнемо з двох документів, що подані до Верховної Ради ще у 2016 році (№№ 4837; 4836). В одному йдеться про механізми використання деяких видів екологічного податку; іншим - вноситься пропозиція підвищити екологічний податок за розміщення неутилізованих побутових відходів та використовувати отримані кошти на рекультивацію полігонів твердих побутових відходів.
Відходи – це ресурси
Ще в одному законопроекті (№ 4835-д) йдеться про механізми стимулювання використання побутових відходів як альтернативного джерела енергії. Ось про що говорять автори цього документа: «Побутові відходи розглядаються як непотріб, якого прагнуть позбавитися якнайдешевше і якнайдалі від людського ока. Ресурсний потенціал, який міститься у відходах, використовується переважно збирачами ПЕТ-пляшок та макулатури, які риючись у контейнерах, вилучають якусь вторинну сировину. Про захоронення побутових відходів не йдеться взагалі, оскільки процес поводження з ними під час розміщення на землі не можна назвати захороненням, а лише складуванням. Завдяки розвитку науки і техніки, сьогоднішні відходи стають ресурсами».
Своїм законопроектом група депутатів пропонує розширити відповідальність виробника за долю відходів, утворених з його продукції. Пропонуються різні види утилізації – матеріальна утилізація, коли відходи стають внаслідок утилізації вторинними матеріалами, або ж енергетична утилізація, коли відходи стають вторинними енергетичними ресурсами.
Місцевій владі – більше повноважень, людям – розуму
Якщо цей законопроект Верховна Рада підтримає, органам місцевого самоврядування будуть надані широкі права і відповідальність. Вони матимуть змогу тверді побутові відходи не тільки вивозити, але й утилізувати та впорядковано захоронювати. Адже всі гравці визначатимуться тільки на місцевому рівні – і перевізники, і переробники, і полігони обиратимуться на місцевому рівні. Тобто посилюється рівень спроможності місцевих органів самоврядування здійснювати контроль у сфері поводження з побутовими відходами, організовувати та управляти системою поводження з ТПВ.
А ще – встановлювати економічно обґрунтовані тарифи, що, у свою чергу, зможе зацікавити інвесторів прийти на ринок поводження з побутовими відходами – для обопільного задоволення як місцевого населення, так й інвесторів.
Даєш «зелений» тариф!
Пропонується також ввести «зелений» тариф (feed-in tariff) на електроенергію, вироблену з побутових відходів. Щоб включити побутові відходи до переліку альтернативних джерел енергії та поширити «зелений» тариф на електроенергію, вироблену з побутових відходів, необхідно змінити законодавство, кажуть законотворці. Застосування відповідного «зеленого» тарифу до електроенергії, що виробляється з побутових відходів, має зробити термін окупності підприємств з виробництва енергії з побутових відходів прийнятним для інвесторів. Це, в свою чергу, сприятиме подоланню енергозалежності від імпортних енергоносіїв та вирішить питання зменшення кількості відходів, які будуть захоронюватися на полігонах.
У цілому, проект закону спрямований на розвиток системи поводження з побутовими відходами на місцях. А це, погодьтеся, особливо потрібно.
Не будьмо байдужі
Пригадаймо, що кожен з нас щороку створює близько 330 кг сміття. Щоб порахувати весь об’єм сміття населеного пункту, де ми живемо, – достатньо перемножити кількість жителів на ці кілограми, і одержимо вражаючі цифри! І це тільки побутові відходи життєдіяльності людини. Додамо ще промислові і отримаємо трагічне полотно вщент засмічених територій. За рік на полігони і неофіційні звалища вивозять по 11 млн тонн побутових відходів. Загальна площа звалищ становить від 5% до 10% території країни, що порівнянно з розмірами середньо-статистичної області. При цьому в Україні є тільки один сміттєспалювальний завод – київська “Енергія”. Але спалювання сміття – не найкраща, навіть застаріла технологія, від якої у світі відмовилися взагалі. На Кіровоградщині також були наміри побудувати сміттєпереробний завод. Але всі вони опинилися в тому ж місці, де лежить важке «сизифове» каміння. Ситуацію не можуть змінити й на тих територіях, де утворені нові об’єднані територіальні громади, зазначають експерти. За їхніми словами, всі наміри голів громад та комунальних служб розбиваються вщент на тлі відсутнього законодавчого поля. Але є й інша сторона медалі – байдуже ставлення людей до екології та небажання долучатися до процесів сортування та утилізації відходів. Адже, щоб побудувати сміттєпереробний завод, потрібно передусім отримати дозвіл громад на таке будівництво. Але в нас з цим суцільні непорозуміння.
Почни з себе – сортуй сміття
Отож зробимо висновок. Є сміття і його кількість сила – силенна. Втім, що робити з ним, аби зменшити кількість полігонів, не всім зрозуміло. Тим більше, що коштів на утилізацію, захоронення чи переробку непотребу органи місцевого самоврядування не мають в принципі. Рівно, як не мають зацікавленості в цих процесах й потенційні інвестори, бо чинне українське законодавство у сфері поводження з відходами не створює для них абсолютно ніяких можливостей і преференцій. Спрацьовує ще й людський фактор – люди часто байдужі і не освічені з питань екології. І що робити? Як мінімум, не замовчувати проблему. Про неї варто говорити, у тому числі і на сторінках місцевих газет. Маємо говорити, щоб якомога більше людей усвідомили власну відповідальність за стан навколишнього середовища, екології і власного здоров’я. Крім того, почнімо сортувати сміття у себе вдома, і вимагаймо від влади робити теж саме. Бо тільки так можливо зрушити проблему з мертвої точки. Бо як сказав відомий громадський діяч Махатма Ганді, хочеш змінити світ – почни з себе.
А що з цього приводу думаєте ви, наші читачі?
Ірина Балашова.