 |
| Григорій Півняк |
За другу половину ХХ-го сторіччя військовослужбовці колишнього СРСР офіційно та не тільки брали участь у ряді військових конфліктів та воєн по всьому світу. Найбільш болючим та втратним для нас був Афганістан. Сьогодні ми віддаємо шану тим, хто не повернувся живим до рідної домівки. Пам’ятаємо, поважаємо та пишаємося тими, хто був вірний Військовій Присязі та своєму солдатському обов’язку, виконав його з честю та повернувся живим. Воїнів-афганців на сьогоднішній день в районі проживає 77 чоловік. Вклоняємося вам, шановні.
Хочемо цього дня згадати і тих, хто пройшов жаркі піски Єгипту, Куби та Анголи, Сирії та Ефіопії, В’єтнаму та Кореї. Довелося нашим землякам виконувати свій солдатський обов’язок в Угорщині та Чехословаччині.
Зокрема, старшина І-ї статті ВМФ Григорій Півняк проходив військову службу на Чорноморському флоті тодішнього СРСР в 1965–1968 роках. З початком чергового загострення ситуації на Близькому Сході у 1967 році був відкомандирований у складі екіпажу Середнього десантного корабля № 420 в Порт Саїд Арабської Республіки Єгипет, куди вони доставили підрозділи морської піхоти, яка, у свою чергу, охороняла базу ракетно-торпедних катерів. Григорій Іванович був командиром відділення радіотелеграфістів «БЧ‑4», як кажуть на флоті. Після звільнення із флоту усе своє життя пов’язав із Олександрійським електромеханічним заводом. Можна сказати, що отримані знання електротехніки знадобилися на «гражданці». Після навчання працював на різних посадах, був головним інженером НВО «Етал» та відповідав за зовнішньо – економічні зв’язки цього об’єднання.
У районі Григорій Іванович був генеральним директор ТОВ «Олександрія-Агро». Тоді на Олександрійщину була завезена передова на той час технологія вирощування цукрових буряків, зернозбиральний комбайн «Домінатор», бурякозбиральні комбайни «Моро» та інша землеобробна техніка. Він також протягом п’яти років очолював раду сільгоспвиробників району.
Нині, перебуваючи на заслуженому відпочинку, ветеран по можливості передає досвід та знанням тим, хто цього прагне і кому це потрібно.
Цьогоріч виповнюється 50 років подій, які відбулися в Чехословаччині. На даний час проживають в районі учасники тих подій, які з честю виконали свій військовий обов’язок, члени організації ветеранів Микола Петрович Василенко із Недогарок, Микола Іванович Дохно, Анатолій Федорович Лисан та Володимир Іванович Федющенко із Попельнастого, новопразьці Микола Миколайович Кошарін та Анатолій Олексійович Савченко, Олександр Євгенович Оляницький із Войнівки, Леонід Григорович Микитченко із Червоної Кам’янки та Леонід Миколайович Кузя.
 |
| Віктор Близнюк |
Флотська служба привела в далеку Анголу мічмана Північного флоту Віктора Близнюка, який разом із добровольцями із Куби брав участь у тамтешніх подіях. Майже два роки, «гріючись» на побережжі Атлантичного океану, Віктор Олексійович схиляв місцеві та південноафриканські племена до миру. Закінчивши морську службу більше двадцяти років тому, Віктор Олексійович працював дільничним інспектор міліції, а ось зараз колишній майор міліції очолює Андріївську сільську раду. Якщо хто скаже, що це збіг обставин – відверто скажу – ні. Це довіра людей, а її завоювати на селі ой як нелегко.
На сторінках нашої газети неодноразово розповідалося про ветеранів – учасників афганської війни: майора медичної служби Анатолія Олексійовича Погутцева, який і понині працює лікарем-хірургом у центральній районній лікарні, операційну медичну сестру Тетяну Олександрівну Бессараб – теперішнього Червонокам’янського сільського голову, військового медика Олександра Васильовича Лисенка, який працює керівником апарату райдержадміністрації. Більше двох років в гарячих пісках Афганістану рятувала наших поранених солдатів Наталія Миколаївна Кречмаровська, яка потім довгий час опікувалася здоров’ям своїх односельців у Піщаному Броді Ізмайлівської сільради, де працювала завідуючою фельдшерсько – акушерським пунктом.
Їм та багатьом іншим ми висловлюємо щирі слова вдячності. До всього ми можемо сказати нашим землякам, які з честю виконували свій солдатський та громадянський обов’язок в будь-який час, у будь-якій частині світу, – Ви були і будете взірцем для прийдешніх поколінь, адже на ваших прикладах вірності служіння своїй державі, військовій присязі та військовому обов’язку вчиться молодь.
О. ГОЛУБ, голова ради районної організації ветеранів України.