Тамара Аноко презентувала «Каштанову весну Олександрії»

Я оспівую місто, де юність моя промайнула,
Де кохання зустріла і де народила синів.
Тут я мудрість життєву збагнула.
Тут мій вибір шляху розмаїттям ряснів,
Тут пізнала я біль і звабливість натхнення,
З містом цим моя радість і сльозна печаль.
І тобі посилаю співочі свої одкровення.
Від душі цей доробок дарую. Стрічай.

Цими рядками розпочинається нова поетична збірка відомої на Олександрійщині людини, історика за фахом, поетеси за покликом душі, члена спілки журналістів Тамари Аноко «Каштанова весна Олександрії», яка була презентована у затишному залі юнацької бібліотеки 8 лютого. Це вже шоста збірка з числа її поетичних та прозових творів. Ще до початку презентації зал наповнився морем позитиву: щирими усмішками, сердечними вітаннями і душевним спілкуванням друзів, шанувальників і рідних. Така атмосфера збереглася до кінця заходу. Інакше й не могло бути, оскільки це гарно оздоблене видання, що видане у Києві накладом 300 екземплярів, – ​довірлива сповідь авторки про плин життя, його неповторність і красу, про чудове і гарне місто, в якому збігло півстоліття, про найкращу у світі родину, про незрадливих друзів, які усі роки крокують поруч. Кожен вірш поетеси – ​це справжня та щира історія, яку відрізняє душевність та неповторність.

Чому саме «Каштанова весна Олександрії»? Авторка пише про це на початку видання: «Згадую ті далекі дні 80-х років, коли виношувалася сама ідея встановлення Дня міста, як гаряче дискутувався день і місяць, як переконували тогочасні ідеологи у перевагах травневого свята перед серпневим, і через багато років у думках дякую такому вибору, бо дійсно візитівкою Олександрії давно й переконливо стали каштани.

У цій віршованій збірці зібрано частину того, що написано в Олександрії: вірші, посвяти дорогим людям, віршики для онуків, слова пісень, які люблю співати я, мої діти й друзі. Саме вони й спонукали мене, й надихнули на це видання, й допомогли здійснити ще одну мою мрію».

У кожному рядку поезії криється поетичний хист творчої натури пані Тамари, яка вклала у них свої почуття та переживання. Тут і ніжні слова про маму, яка свого часу, безумовно, запалила вогник у її серці, і з того дня той блиск променить скрізь і завжди, де б вона не була. Що то за диво-полум’я? То – ​любов. Тут знаходять місце поезії, присвячені найдорожчим людям, які відіграли у житті найважливішу роль: чоловікові, синам, невісткам, онукам.

Особливий розділ книги – ​посвяти. Друзям, рідним, колегам. У них тільки імена, без прізвищ. Але то не важливо. Головне, вони – ​щирі. І адресовані прекрасним, чуйним, талановитим, мудрим людям, непересічним особистостям, разом з якими вона змогла відшукати себе сьогоднішню. Поезії ці часом дуже особисті, але й водночас такі, що після прочитання ще довго відлунюють у душі образами, враженнями, зрештою – ​своєю глибинністю, щирістю.

Особливого шарму презентації надала атмосфера добра і любові присутніх у залі, фото із сімейного альбому та кадри рідного міста на великому екрані, а ще багато квітів. Поезії, прочитані друзями поетеси, зачарували всіх гостей. Було дуже багато важливого і приємного сказано ними на адресу винуватиці свята. Особливі емоції сповнили серця, коли біля мікрофону з’явився наймолодший декламатор – ​онук Марк. Легко, гармонійно линули поезії та колисанка у виконанні самої Тамари Аноко.

Під час презентації неймовірний музичний настрій для гостей створив син Роман, коли виконав матусині пісні під гітару. Слухаючи їх, ми занурились у світ, де слово, музика і душа зливаються воєдино. Оскільки її пісні такі ж ніжні, захоплюючі, мелодійні, написані словами, що беруть за душу. Серед них і «Каштанова весна», єдина пісня у добірці авторки, написана від імені чоловіка.

Каштанова весна

Живе в мені каштанова весна,
Пісні її прекрасні, солов’їні,
І кароока дівчина одна, –
Лишилася вона в душі понині.

Приспів:
Каштанова весна, каштанова весна
Із забуття далекого витає,
І ти у ній одна, жадана й чарівна,
Така, яких насправді не буває.

Ти дарувала смуток і печаль,
І радість незрівняну дарувала.
Я квітами косу твою вквітчав, –
Ти ж мене мовчки в очі цілувала.

Приспів:
Каштанова весна, каштанова весна
Із забуття далекого витає,
І ти у ній одна, жадана й чарівна,
Така, яких насправді не буває.

З тих пір немало весен пропливло
І наші діти весни зустрічають.
І їх кохання, як колись було,
Каштани пишночолії вінчають.

Приспів:
Каштанова весна, каштанова весна,
Як білий птах стривоженої мрії,
І ти у ній одна, жадана й чарівна,
В каштановій весні Олександрії.

Свято поезії промайнуло, як одна мить. Автор збірки подякувала всім друзям та колегам, які прийшли її підтримати, які допомогли випустити її, надали власні фото Олександрії, щоб поєднати два світи – ​художній та поетичний, в єдиній книжці. По завершенню заходу вона подарувала частину видань друзям і поціновувачам таланту, частину – ​передала у бібліотеки міста, де кожен зможе насолодитися поезією. Та гості не поспішали розходитися, бо хотілося слухати і слухати, не полишаючи дивовижний, чарівний світ поезії.

Побувавши на таких заходах, розумієш, що життя без творчості – ​буденне, сіре, одноманітне. Тож велика вдячність таким енергійним, емоційним і творчим особистостях, як Тамара Аноко, за такі душевні свята. Адже, як пише видатна Ліна Костенко, «поезія – ​це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі».

О.СТОРЧОВА.