«У Польщі переймали досвід з питань децентралізації, — говорить Ольга Анатоліївна. — Побували в адміністрації Нижньоселезького воєводства. Зустрілися з віце-маршаликом. Мали змогу ознайомитися з особливостями їхнього адміністративно-політичного устрою. Потім переймали досвід у повіті (по-нашому — район). Були у місті Болеславець, де крім адміністрації, відвідали керамічний завод.
Наступним пунктом призначення став візит до гміни Міліч (у нас ОТГ). Вона найменша у воєводстві. Має 25 тис. жителів на 52 населені пункти. Керівний апарат складає сто осіб. Розташована у лісисто-болотистій місцевості. Спеціалізується на зеленого туризму.
За цей рік гміна реалізувала ряд інвестиційних проектів. На її території все дуже й дуже впорядковано. 45% бюджету вона формує сама, а решту у вигляді субвенцій надає держава, «плюс» підтримка Європейського Союзу.
Освіта для дітей у садках і школі — безкоштовна. Батьки оплачують тільки харчування.
Перевізників адміністрація гміни обирає через проведення конкурсу і тендер. Має право самостійно розробляти програму для розвитку власної території. Сама встановлює податки. Існує, наприклад, антиалкогольна програма, кошти на пропаганду здорового способу життя беруться з реалізації алкогольних напоїв. Для дітей створені так звані «Хатка про хатку», або «Хатка Вінні Пуха», у яких здійснюється пропагандистська робота.
У гміні немає безробіття, але є люди, які не хочуть працювати. І є навіть цілі династії непрацюючих. Та люди, які не можуть влаштуватися за фахом і отримують соціальні виплати. Діє програма «Інтеграції безробітних».
На всю гміну працює один будинок культури і одна його філія, центральна бібліотека з чотирма підрозділами. Своє бібліотечне відділення має і кожна школа. Цілеспрямовано виділяються кошти на проведення культурних заходів у гміні: різноманітних конкурсів, ярмарків, фестивалів, які реалізують виключно громадські організації. Існує терцентр, але немає соцпрацівників. Їхні функції заміняють громадські активісти, які співпрацюють з центром. Через конкурс відбирають кращих, які й опікуються літніми людьми. ЖЕКІв у Польщі не існує вже дуже давно. А всі будинки підпорядковуються ОСББ. У приватному секторі будується багато нового житла.
Окрім того, ми мали змогу відвідати технічну школу (по-нашому — профтехучилище). Наразі там навчається 600 дітей. Опановують різні технічні спеціальності. Такі як — механік, слюсар, токар та пов’язані з гірничо-добувною справою. Там дуже вразила матеріально-технічна база. І багато інших тонкощів.
У Польщі, наприклад, по всій країні категорично заборонено топити твердим паливом. Обігріваються будинки лише електрикою, або газом, який видобувається у самій країні. Багато уваги поляки приділять питанням благоустрою та здорового способу життя».
Н. Луценко