Сільські мешканці доволі часто у різних справах звертаються до сільської ради. У вирішенні багатьох із них допомагають секретарі. Завжди заклопотані, серед безлічі паперів. Чимось навіть схожі на бухгалтерів. Добре, що нині на підмогу у їхній роботі «прийшли» комп’ютери. Та головного у цих буднях не замінити нічим — живе спілкування з різними категоріями людей. Хтось приходить у справах, хтось погомоніти, а хтось й поскаржитися. Усім не поясниш, що за день треба купу роботи зробити: це реєстрація, звіти, довідки, протоколи, акти тощо. Робота секретаря сільської ради дуже відповідальна, бо ж тут треба і в документах знатись, і людяним бути.
 |
| Людмила Киричата |
Вмінням зрозуміти, пояснити, запевнити, порадити та розрадити вирізняються і секретарі сільських рад району. Серед них: Людмила Киричата із Добронадіївської сільської ради, Тамара Котляр із Бандурівської, Олена Попадін із Недогарської, які працюють у місцевому самоврядуванні вже понад десять років. Але у переддень їхнього професійного свята ми вирішили відійти від усталених норм і поговорили з ними не про роботу, а про їхні вподобання, їхнє хобі. Адже здебільшого у сільських жінок просто на це не вистачає часу.
Людмила Киричата, майстриня вишивки, найплодотворнішою у своїй творчості вважає зиму, коли не треба на городі поратися. За допомогою голки й різних ниток вона перетворює просту тканину на справжній витвір мистецтва… З добрим настроєм, любов’ю і натхненням вишиває гарні вишиванки, чудові, мов живі, картини, барвисті весільні та обрядові рушники, серветки, ікони. Каже, пробувала вишивати ще коли навчалася у технікумі, а потім була велика перерва. І ось вже більше п’яти років її роботи радують очі не лише рідних і друзів, а й зовсім чужих людей. Вони вирізняються витонченістю, чудовим підбором кольорів. Хрестик за хрестиком заповнює майстриня полотно різними узорами. Від вишивання не стомлюється, така творча праця додає їй сили, лікує, надихає на життя. Але слід додати, що її творчість різностороння, бо оволоділа ще й методикою виготовлення виробів із бісеру, захоплюється намистом, яке комбінує на власне вподобання.
 |
| Тамара Котляр |
Майстринею на усі руки можна назвати і Тамару Котляр. Нитки для в’язання, спиці та гачок — давні її друзі. Вони поруч із нею по життю з раннього дитинства. Першим педагогом у в’язанні стала мама. А ось її секрети вишивки донька не перейняла. Каже, це не моє. На згадку про матусю залишилася гарна вишиванка. Тамару настільки захопило в’язання, що постійно хотілося створювати щось гарне і водночас практичне своїми руками. І тепер вона старається придумати непрості моделі. — Чим складнішими вони будуть, тим мені цікавіше, — каже майстриня. — Так я самовдосконалююся.
Нині вже нікого не здивуєш оригінальними кофтинами, шапками, жилетами, болеро. А ось Тамара пішла у творчості вперед. Освоїла методику в’язання взуття на усі сезони. Стильно, гарно і незвичайно. А для майстрині в’язання — це перш за все спокій для душі, найкращі ліки. Окрім того, таке захоплення допомагає розвинути терпіння та увагу. До всього, кожну річ вона намагається прикрасити якимись елементами. Головне — трішки пофантазувати. Виходить красиво і дешево.
Крім речей, у Тамариному доробку гарні в’язані серветки, вази, квіти. А ще квіти, мов живі, виготовляє у техніці ганутель. Це мистецтво виготовлення виробів з тонкого дроту та шовкових ниток.
Зимовий час, багатий на свята і довгі вечори, а також пізній вечірній час, коли зроблена уся домашня робота, Олена Попадін проводить за улюбленою справою — вишиває бісером. Цим видом рукоділля майстриня займається лише два роки. Захопилася ним після того, як після горезвісних подій на сході приїхала тітка Меланія Петрівна із Донеччини і подарувала вишиті бісером ікони. На прохання Олени поділилася й секретом вишивки. За цей час жінка вишила чимало робіт, серед яких ікони, картини, рушники. Сім робіт подарувала рідним і друзям, а ще близько десяти зберігає вдома. — З бісером працювати легко і цікаво, бо виходять виразні речі. Дуже захоплюючий сам процес, — ділиться Олена Миколаївна. — Заготовки із малюнком, на якому зазначені усі кольори бісеру, купую. Вишиваю переважно чеським бісером. Він хоч і коштує дорожче, але сортований. Коли сідаєш за роботу й бачиш, як бісер лягає на полотно й вимальовується картина, переповнює особливий настрій, і цим відчуттям хочеться поділитися зі світом.
Та є у жінки ще одне хобі — квіти. Квітують вони практично цілий рік — які в оселі, а які на вулиці. Після домашньої метушні любить вона зупинитися біля тендітних творінь і полюбуватися ними.
Ось такі вони прості працівниці, і водночас талановиті господині. Кожна із робіт майстринь — то справжні скарби і дива, споглядаючи на які завмирає серце, тішиться душа. А починалося усе із маленької іскорки, яка разом із польотом фантазії розгорілася у світле полум’я. Хай радує вас, дорогі рукодільниці, ваша творча праця — хай і складна, але й безмежно прекрасна.
О. СТОРЧОВА.