Шестидесятилітня історія центральної районної лікарні — ціла біографія, в яку вписано чимало яскравих сторінок працьовитих фахівців, відданих своїй справі сповна. Завдячуючи начальнику відділу кадрів ОЦРЛ Наталії Щербаковій, тут зібрана цікава інформація про людей у білих халатах, які раз і назавжди обрали для себе професійну стежину. Один запис у трудовій книжці про призначення або про одне місце роботи, хіба що із підвищенням кар’єрними сходами — не кожен може похизуватися такими свідченнями. А ось ті, про кого йтиме мова далі, відпрацювавши у районній лікарні понад два десятиліття, навіть не уявляють, що могло бути інакше у їхньому житті.
Юрій Соменко, лікар-стоматолог-ортопед, наприклад, по закінченню Дніпропетровського медичного інституту у 1985 році прийшов працювати в стоматологічне відділення і нині успішно очолює колектив. Батьківську справу продовжують обоє дітей. До речі, у його відділенні кілька колег, які теж мають за плечима солідний багаж професійних знань. Зокрема, Дмитро Стец працює лікарем-стоматологом з 1993 року. Сім’я Мачкурів — Олександр Теодорович і Галина Миколаївна — лікарі-стоматологи з 25-річним стажем. Валентина Шоліна більше 30 років — на посаді зубного техніка. Усі ці люди дбають про те, щоб сільське населення було здоровим і мало гарну та щиру усмішку.
Покликання медсестри в тому, щоб допомагати людям — так вважають наступні наші героїні. Наприклад, Валентина Пушкаренко працює більше 30 років медичною сестрою поліклініки і не шкодує про свій вибір. Ірина Бабкіна по закінченню Олександрійського медичного училища в 1988 році стала незмінною помічницею лікаря-офтальмолога. Її стежинкою іде і син Владислав, котрий теж навчається у медичному училищі. Тетяну Горбань теж знає багато сільських мешканців, які відвідують фізіотерапевтичний кабінет. Бо жінка працює тут з 1995 року медичною сестрою.
Ірина Костогриз прийшла працювати в ЦРЛ 20-ти річною дівчиною і ось уже 23 роки вона, як молодша медична сестра, дбає про чистоту і затишок, в які поринають відвідувачі поліклініки.
А в колективі клінічно-діагностичної лабораторії трудяться дві жіночки, які мають стаж майже тридцять років. Це Віталіна Буц — фельдшер-лаборант та Любов Терентьєва — лаборант. Вони добре володіють основними методиками лабораторної діагностики, проводять фізико-хімічні дослідження, відбирають досліджуваний матеріал. Добрі, щирі та уважні — так про них відгукуються пацієнти.
По закінченню біологічного факультету Дніпропетровського національного університету 25 років працює завідувачем інформаційно-аналітичним відділом Світлана Задорожна. Зараз опановує знання медицини її донька, навчаючись в Дніпропетровській медакадемії.
Лілія Тараненко — завжди усміхнена, доброзичлива, тому, мабуть, і страви її такі смачні. Працює вона у райлікарні кухарем два десятиліття, і може із звичайнісіньких продуктів приготувати щось особливе.
Одним — єдиним закладом на професійному шляху довжиною у 37 років Людмили Мороз є центральна лікарня. Тут вона працювала медичною сестрою, фельдшером швидкої невідкладної медичної допомоги, а після виходу на пенсію за вислугою років завідує господарчою частиною. Її мила посмішка практично ніколи не сходить з обличчя, хоча за день доводиться вирішувати чимало відповідальних справ, щоб і територія була доглянута, і відділення забезпечені усім необхідним.
Тетяна Сапунова майже 30 років працює медичною сестрою у лікарні — спочатку в акушерському відділенні, пункті переливання крові і ось уже майже 20 років — в педіатричному відділенні. Її ніжні, лагідні руки обіймають малечу, а щирий погляд і лагідна усмішка заспокоюють їх перед і після процедур.
В одному відділенні, але на різних посадах пропрацювали понад три десятиліття Світлана Квіташ та Ірина Шако. Світлана Миколаївна закінчила в 1984 році Олександрійське медичне училища і влаштувалася перев’язувальною медичною сестрою хірургічного відділення. Згодом її призначили на посаду старшої медичної сестри. Вимоглива до себе і до інших, але водночас із привітною усмішкою на вустах, активна і непосидюча — так про неї відгукуються у колективі. А Ірина Миколаївна розпочинала свій трудовий шлях фельдшером-лаборантом клінічно-діагностичної лабораторії, а по закінченню Харківського національного університету імені Каразіна працює на посаді біолога відділення. Медичною стежкою пішов її син В’ячеслав, який навчається в Національному медичному університеті.
Чимало добрих порад почули жителі району з вуст Анатолія Цимбалістого, лікаря-інфекціоніста ЦРЛ. Він за тридцять три роки роботи підняв на ноги незлічену кількість пацієнтів, поділився досвідом роботи з багатьма колегами.
Ось такі вони прості, звичайні, але водночас неординарні люди, які працюють у районній лікарні. З ними ми зустрічаємося часто по життю. Але навіть не знаємо, що вони обрали свою справу раз і назавжди. Низький їм уклін за це і щирі побажання міцного здоров’я, добра і довгих та щасливих років.
О. СТОРЧОВА.