У кожного народу є свої світлі дати, які становлять основи його історії. Для Олександрійської центральної районної лікарні такою датою є 60-річчя. Ми, ювіляри — це вже біографія і на її сторінках -людські постаті, імена тих, хто вписував довгі сторінки історії. Ювілей — це добра нагода повернутися думками в минуле, осмислити день нинішній, день прийдешній.
Пройдемося маршрутом життя лікарні. Чимало подій відбулися за ці 60 років. Як все починалося? Хто стояв біля джерел створення районної лікарні? У затишному куточку міста, де колись знаходилися помешкання і конюшні купця Воловича, 23 жовтня 1957 року народилася лікарня. Одразу вона займала не всі будівлі. Були тут і райздороввідділ, і вечірня школа молоді, і квартири, де проживали люди.
Олександрійський район за своєю територією — один з найбільших на Кіровоградщині — на той час був розбитий на чотири лікарські дільниці. Вони обслуговувалися медамбулаторіями: Бандурівською, Косівською, Ворошилівською та Приютівською. Населення району налічувало 38938 тис. осіб, які мешкали у 77 селах. Радіус обслуговування становив 70 км. Амбулаторій для такої кількості жителів було замало. Тож на основі рішення облвиконкому райздороввідділ реорганізували і відкрилася Олександрійська центральна районна лікарня. Перший головний лікар — Черняк Галина Іванівна, заслужений лікар СРСР. Яскраву сторінку в історії лікарні вносить саме вона. Лікарня проживає цікаве, насичене подіями і добрими справами життя.
А почалося все з 10 ліжок. У невеликому приміщенні працювало три лікаря і медична сестра. Було приймальне відділення і ліжка терапії та гінекології. За короткий період підготували ще одне приміщення і таким чином в лікарні було розгорнуто 25 ліжок. Профіль ліжкового фонду в ті часи був терапевтичним, гінекологічним та дитячим. Завдячуючи Галині Черняк, за півтора роки лікарня розширюється. Відкривається операційна, додаються хірургічні ліжка. Працює 9 лікарів, 3 терапевта, педіатр, гінеколог, стоматолог, хірург, санлікар, бактеріолог. Розширюють штат медичних сестер — їх чотири і одна санітарочка, яка обслуговувала хворих, топила грубу, і працювала тільки вдень. Вночі хворих доглядали медичні сестри. Саме вони - першопрохідці, віддані своїй справі: Г. Черняк, С. Патерило, Р. Платова, Н. Мазур, І. Верескун, П. Демура, В. Галас, П. Вітряк, В. Решетнікова, Л. Гориславець, подружжя Захаревичів - Марія Семенівна і Микола Хомич, подружжя Колісників - Жанна Максимівна і Олександр Іванович та інші.
За лікарнею у ті часи залишається конюшня, троє коней, працює три конюхи. Це була тогочасна «карета швидкої», якою виїжджали до хворих району. І тільки через 10 років, у 1967 році, в господарстві лікарні з’являються машини. Тоді конюшня остаточно звільняється, а коней передають в дільничні лікарні. У той же час штат лікарні знову збільшується. Приходять нові хірурги: Д. Шевцов, М. Бойко, В. Прокопець та медсестри: Л. Лукінська, К. Миклян, О. Посолій, Н. Черненко. За ініціативи М. Бойка розпочинається будівництво хірургічного та гінекологічного відділень, які відкриваються до 10-річчя лікарні.
А в 1967 році Галина Черняк передає естафету Данилу Шевцову — лікарю-хірургу.
Новий етап в житті лікарні розпочався з будівництва нової поліклініки. Данило Данилович Шевцов взяв на себе цю тяжку ношу. У травні 1976 року її відкрили. Лікарня отримала «друге дихання». Нове відділення тоді могло надати амбулаторно-поліклінічну допомогу за проектом 500 відвідувань за зміну. У ній приймає пацієнтів 30 лікарів, 41 медична сестра та 14 молодших медсестер. «Золотим фондом» лікарні тоді можна було назвати наступних фахівців: П. Теребій, А. Браче, А. Погутцев, В. Відюков, В. Нечипуренко, А. Гриневич, З. Грініна, В. Одарченко, Г. Орленко, М. Дегтяренко, В. Мироненко, М. Мороз, Ю. Онда та інших.
У хірургічному відділенні відкривається пункт забору крові, а пізніше — відділення переливання крові.
З 1976 року керівником лікарні призначено Петра Трофимовича Теребія. Але його дорога життя була недовгою. На 48 році життя зупинилося серце лікаря чудового фахівця. І більше не випромінювало світла, тепла, оптимізму. Таким є життя, що в більшості одноманітних днів, сповнене прожитих років. Таких буднів у щоденних клопотах його послідовника Павла Олексійовича Роженцева було чимало. 20 років він керував закладом. І став четвертим головним лікарем. У період його керівництва розпочато будівництво нової п’ятиповерхової будівлі, заплановано розширити пологове, гінекологічне, терапевтичне, дитяче відділення, збільшити ліжковий фонд. У Павла Олексійовича завжди вистачало сил і мужності на щоденну копітку працю, чим заслужив великий авторитет і повагу серед людей.
З червня 2000 року і до цього часу головний лікар ОЦРЛ Валентина Корніївна Гарагуля — лідер і майстер своєї справи, яку виконує за покликанням душі. У її роботі є свій неповторний почерк: високий рівень організаційної роботи, мікроклімат в лікарні, методи управління колективом і робочим процесом. Їй присвоєно вищу категорію в кардіології та вищу категорію в організації та управлінні охороною здоров’я, а також почесне звання Заслужений лікар України. Пріоритетним напрямком її роботи є розвиток сімейної медицини. Олександрійський район у цьому сенсі став піонером у впровадженні сімейної медицини на Кіровоградщині. У нас зараз працює 12 лікарських амбулаторій, з яких 9 на засадах сімейної медицини. Перша лікарня в Україні сімейної медицини відкрилася в Приютівці.
У 2000 році в п’ятиповерховому терапевтичному корпусі відкриваються удосконалені відділення. Зокрема, пологове, у якому відбулися значні зміни. Відкрито партнерські пологові зали та палати спільного перебування матері і дитини. Лікарня отримує сертифікат ВООЗ-ЮНЕСКО «Лікарня, доброзичлива до дитини».
Відкрито кардіологічне відділення, а при ньому блок інтенсивної терапії.
Вперше в області на базі ЦРЛ організовано діагностичний центр, виїзну поліклініку, до складу якої входить електрокардіограф, лабораторія, УЗД-апарат, вузькі фахівці. Реанімаційне відділення набуває статусу анестезіологічного відділення з ліжками інтенсивної терапії.
Неодноразово на базі ОЦРЛ проводились виїзні розширені колегії Кіровоградської області за участю головних лікарів, обласних і районних лікувально-профілактичних закладів і заступників голів РДА з перспектив розвитку сімейної медицини, а також обласних виїзних нарад Кіровоградської ОДА і обласної ради за участю заступників голів з гуманітарних питань.
З 2001 року на базі ОЦРЛ вперше відбулися курси удосконалення для медичних сестер, які функціонують до цього часу. При лікарні створена атестаційна комісія. На високому рівні поставлена кадрова робота з перепідготовки та атестації первинної ланки охорони здоров’я в районі.
Матеріальна база дала змогу неодноразово досягати вищої атестації категорії МОЗ. Розгорнута діяльність денного стаціонару.
Кажуть у народі: нелегко створювати, будувати, працювати першим. Але і в сьогоденні лікарня проживає не один складний рік. Рік за роком в напружених буднях, круговерті справ. Так проходять нові історичні періоди, зміни в медичній галузі, реформи.
Перший етап реформування мережі шляхом злиття району з лікарнею ліг на плечі Валентини Корніївни і пройдений успішно. Другий етап — госпітальні округи. Треба ще пережити.
Переконана, що мудрість, професіоналізм і життєвий досвід головного лікаря В. Гарагулі не приведуть до втрати найголовнішого — надбань лікарні і їх збереження.
Нині в ЦРЛ працюють переважно молоді фахівці. Під керівництвом Валентини Гарагулі 78 лікарів, 215 сестер медичних, 89 молодших медсестер та інших професій - 62 особи.
З метою вровадження нових підходів у роботі закладу підвищується рівень обслуговування населення. Був створений КЗ «ЦПМСД Олександрійського району». До його складу входить 14 амбулаторій та 20 ФАПів. Очолює його Олександр Гірник. Але всі ми — єдина команда, яку об’єднує минуле і пам’ять про колег. Ми пам’ятаємо одне горде ім’я — медичний працівник, ідемо однією дорогою — дорогою Гіппократа.
Шість десятиріч — це фактично шість миттєвостей, вітри перебудови в охороні здоров’я, які змінюють і життя лікарні. Вони ж будують наступні ювілейні дати — 75-річчя, 100-річчя. З’являються нові імена, нові керівники, медичні сестри та інші фахівці, які створюють чудове теперішнє і майбутнє моєї рідної лікарні.
Пройдемося маршрутом життя лікарні. Чимало подій відбулися за ці 60 років. Як все починалося? Хто стояв біля джерел створення районної лікарні? У затишному куточку міста, де колись знаходилися помешкання і конюшні купця Воловича, 23 жовтня 1957 року народилася лікарня. Одразу вона займала не всі будівлі. Були тут і райздороввідділ, і вечірня школа молоді, і квартири, де проживали люди.
Олександрійський район за своєю територією — один з найбільших на Кіровоградщині — на той час був розбитий на чотири лікарські дільниці. Вони обслуговувалися медамбулаторіями: Бандурівською, Косівською, Ворошилівською та Приютівською. Населення району налічувало 38938 тис. осіб, які мешкали у 77 селах. Радіус обслуговування становив 70 км. Амбулаторій для такої кількості жителів було замало. Тож на основі рішення облвиконкому райздороввідділ реорганізували і відкрилася Олександрійська центральна районна лікарня. Перший головний лікар — Черняк Галина Іванівна, заслужений лікар СРСР. Яскраву сторінку в історії лікарні вносить саме вона. Лікарня проживає цікаве, насичене подіями і добрими справами життя.
А почалося все з 10 ліжок. У невеликому приміщенні працювало три лікаря і медична сестра. Було приймальне відділення і ліжка терапії та гінекології. За короткий період підготували ще одне приміщення і таким чином в лікарні було розгорнуто 25 ліжок. Профіль ліжкового фонду в ті часи був терапевтичним, гінекологічним та дитячим. Завдячуючи Галині Черняк, за півтора роки лікарня розширюється. Відкривається операційна, додаються хірургічні ліжка. Працює 9 лікарів, 3 терапевта, педіатр, гінеколог, стоматолог, хірург, санлікар, бактеріолог. Розширюють штат медичних сестер — їх чотири і одна санітарочка, яка обслуговувала хворих, топила грубу, і працювала тільки вдень. Вночі хворих доглядали медичні сестри. Саме вони - першопрохідці, віддані своїй справі: Г. Черняк, С. Патерило, Р. Платова, Н. Мазур, І. Верескун, П. Демура, В. Галас, П. Вітряк, В. Решетнікова, Л. Гориславець, подружжя Захаревичів - Марія Семенівна і Микола Хомич, подружжя Колісників - Жанна Максимівна і Олександр Іванович та інші.
За лікарнею у ті часи залишається конюшня, троє коней, працює три конюхи. Це була тогочасна «карета швидкої», якою виїжджали до хворих району. І тільки через 10 років, у 1967 році, в господарстві лікарні з’являються машини. Тоді конюшня остаточно звільняється, а коней передають в дільничні лікарні. У той же час штат лікарні знову збільшується. Приходять нові хірурги: Д. Шевцов, М. Бойко, В. Прокопець та медсестри: Л. Лукінська, К. Миклян, О. Посолій, Н. Черненко. За ініціативи М. Бойка розпочинається будівництво хірургічного та гінекологічного відділень, які відкриваються до 10-річчя лікарні.
А в 1967 році Галина Черняк передає естафету Данилу Шевцову — лікарю-хірургу.
Новий етап в житті лікарні розпочався з будівництва нової поліклініки. Данило Данилович Шевцов взяв на себе цю тяжку ношу. У травні 1976 року її відкрили. Лікарня отримала «друге дихання». Нове відділення тоді могло надати амбулаторно-поліклінічну допомогу за проектом 500 відвідувань за зміну. У ній приймає пацієнтів 30 лікарів, 41 медична сестра та 14 молодших медсестер. «Золотим фондом» лікарні тоді можна було назвати наступних фахівців: П. Теребій, А. Браче, А. Погутцев, В. Відюков, В. Нечипуренко, А. Гриневич, З. Грініна, В. Одарченко, Г. Орленко, М. Дегтяренко, В. Мироненко, М. Мороз, Ю. Онда та інших.
У хірургічному відділенні відкривається пункт забору крові, а пізніше — відділення переливання крові.
З 1976 року керівником лікарні призначено Петра Трофимовича Теребія. Але його дорога життя була недовгою. На 48 році життя зупинилося серце лікаря чудового фахівця. І більше не випромінювало світла, тепла, оптимізму. Таким є життя, що в більшості одноманітних днів, сповнене прожитих років. Таких буднів у щоденних клопотах його послідовника Павла Олексійовича Роженцева було чимало. 20 років він керував закладом. І став четвертим головним лікарем. У період його керівництва розпочато будівництво нової п’ятиповерхової будівлі, заплановано розширити пологове, гінекологічне, терапевтичне, дитяче відділення, збільшити ліжковий фонд. У Павла Олексійовича завжди вистачало сил і мужності на щоденну копітку працю, чим заслужив великий авторитет і повагу серед людей.
З червня 2000 року і до цього часу головний лікар ОЦРЛ Валентина Корніївна Гарагуля — лідер і майстер своєї справи, яку виконує за покликанням душі. У її роботі є свій неповторний почерк: високий рівень організаційної роботи, мікроклімат в лікарні, методи управління колективом і робочим процесом. Їй присвоєно вищу категорію в кардіології та вищу категорію в організації та управлінні охороною здоров’я, а також почесне звання Заслужений лікар України. Пріоритетним напрямком її роботи є розвиток сімейної медицини. Олександрійський район у цьому сенсі став піонером у впровадженні сімейної медицини на Кіровоградщині. У нас зараз працює 12 лікарських амбулаторій, з яких 9 на засадах сімейної медицини. Перша лікарня в Україні сімейної медицини відкрилася в Приютівці.
У 2000 році в п’ятиповерховому терапевтичному корпусі відкриваються удосконалені відділення. Зокрема, пологове, у якому відбулися значні зміни. Відкрито партнерські пологові зали та палати спільного перебування матері і дитини. Лікарня отримує сертифікат ВООЗ-ЮНЕСКО «Лікарня, доброзичлива до дитини».
Відкрито кардіологічне відділення, а при ньому блок інтенсивної терапії.
Вперше в області на базі ЦРЛ організовано діагностичний центр, виїзну поліклініку, до складу якої входить електрокардіограф, лабораторія, УЗД-апарат, вузькі фахівці. Реанімаційне відділення набуває статусу анестезіологічного відділення з ліжками інтенсивної терапії.
Неодноразово на базі ОЦРЛ проводились виїзні розширені колегії Кіровоградської області за участю головних лікарів, обласних і районних лікувально-профілактичних закладів і заступників голів РДА з перспектив розвитку сімейної медицини, а також обласних виїзних нарад Кіровоградської ОДА і обласної ради за участю заступників голів з гуманітарних питань.
З 2001 року на базі ОЦРЛ вперше відбулися курси удосконалення для медичних сестер, які функціонують до цього часу. При лікарні створена атестаційна комісія. На високому рівні поставлена кадрова робота з перепідготовки та атестації первинної ланки охорони здоров’я в районі.
Матеріальна база дала змогу неодноразово досягати вищої атестації категорії МОЗ. Розгорнута діяльність денного стаціонару.
Кажуть у народі: нелегко створювати, будувати, працювати першим. Але і в сьогоденні лікарня проживає не один складний рік. Рік за роком в напружених буднях, круговерті справ. Так проходять нові історичні періоди, зміни в медичній галузі, реформи.
Перший етап реформування мережі шляхом злиття району з лікарнею ліг на плечі Валентини Корніївни і пройдений успішно. Другий етап — госпітальні округи. Треба ще пережити.
Переконана, що мудрість, професіоналізм і життєвий досвід головного лікаря В. Гарагулі не приведуть до втрати найголовнішого — надбань лікарні і їх збереження.
Нині в ЦРЛ працюють переважно молоді фахівці. Під керівництвом Валентини Гарагулі 78 лікарів, 215 сестер медичних, 89 молодших медсестер та інших професій - 62 особи.
З метою вровадження нових підходів у роботі закладу підвищується рівень обслуговування населення. Був створений КЗ «ЦПМСД Олександрійського району». До його складу входить 14 амбулаторій та 20 ФАПів. Очолює його Олександр Гірник. Але всі ми — єдина команда, яку об’єднує минуле і пам’ять про колег. Ми пам’ятаємо одне горде ім’я — медичний працівник, ідемо однією дорогою — дорогою Гіппократа.
Шість десятиріч — це фактично шість миттєвостей, вітри перебудови в охороні здоров’я, які змінюють і життя лікарні. Вони ж будують наступні ювілейні дати — 75-річчя, 100-річчя. З’являються нові імена, нові керівники, медичні сестри та інші фахівці, які створюють чудове теперішнє і майбутнє моєї рідної лікарні.
М. Мороз, голова ППО.