Після публікації у двох номерах часопису рішень сільських і селищних рад про встановлення місцевих податків і зборів до редакції телефонували читачі і цікавилися, яка у цьому була потреба, хто сплачуватиме ці податки, хто визначатиме розміри житлової і нежитлової нерухомості. З цими та іншими питаннями редакція звернулася за роз’ясненнями до заступника начальника об’єднаної податкової інспекції Ніни Горлачової.- Ніно Миколаївно, кілька місяців тому ми публікували короткі повідомлення про проекти рішень сільських рад щодо встановлення місцевих податків і зборів. А тепер довелося значно збільшити площу для оприлюднення повних рішень. Чому так?
- Успішне виконання функцій та завдань, покладених на органи місцевого самоврядування, неможливе без належного фінансового забезпечення. Тож основним джерелом надходжень місцевих бюджетів мають стати власні доходи, у тому числі місцеві податки і збори. Відповідно Податковим Кодексом України встановлено, що органи місцевого самоврядування приймають і опубліковують рішення про встановлення місцевих податків і зборів до 15 липня року, який передує бюджетному періоду. До цього проекти рішень вивішувалися на стендах місцевих рад та на сайті РДА. Вони повинні були пройти обговорення, отримати зауваження і пропозиції Державної регуляторної служби і тільки після цього вносилися на розгляд сесій сільських і селищних рад. Це рішення належить до актів регуляторного впливу і повинно оприлюднюватись у місцевих ЗМІ. Воно має бути виваженим, оскільки мова йде про місцеві податки, які наповнюють сільський бюджет, за рахунок якого забезпечується розвиток територій, ремонтуються дороги, школи, поліпшується благоустрій, створюються комфортні умови для мешканців.
- Ставки податку кожна територія визначала сама, чи були якісь загальні рекомендації?
- Кожна сільська рада визначала ставки податку сама, але, відповідно, у межах законодавчої бази, і після обговорення своїм рішенням затверджувала їх.
- Які основні податки встановлюються на територіях?
- До місцевих податків належать: податок на майно, який складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю, а також єдиний податок. До місцевих зборів належить туристичний збір. Слід зауважити, що місцеві ради обов’язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю). Тоді як питання щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення туристичного збору вирішують місцеві ради в межах своїх повноважень.
- Які головні особливості справляння кожного з податків та зборів, перелічених вище?
- Податок на нерухомість ще кілька років тому у пересічних громадян викликав би принаймні подив, але зараз це наші реалії. З часу податкової реформи податок на нерухомість застосовується як до фізичних, так і до юридичних осіб, що є власниками об’єктів нерухомості: житлової (квартири, будинки) або нежитлової (офісні, торговельні будівлі, склади, гаражі тощо). Базою оподаткування є загальна площа об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, що перебуває у власності особи. Кожна сільська рада обирала свої ставки. Для житлових будинків, наприклад, є 0,1; 0,25; 0,5 % до розміру мінімальної заробітної плати. Недогарська сільська рада обрала навіть нульову ставку. Для прибудов до житлового будинку теж різний процент – 0,1; 0,2; 0,25. Господарські будівлі, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, вбиральні, погреби, навіси практично всі території вирішили не оподатковувати. Тож можна сказати, що передача права визначати ставку податку на нерухомість на місцевий рівень, безперечно, стала корисною. Адже у всіх населених пунктах застосовуватиметься мінімальні розміри ставок, що зменшує фінансове навантаження на пересічних громадян.
- Хто визначатиме об’єми оподатковуваних площ на селі?
- Варто зазначити, що база оподаткування визначається, в першу чергу, згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Але він запрацював з 1 січня 2013 року. І до цього часу до нього не внесена вся нерухомість, що фактично існує в країні. Йдеться про нерухомість (переважно в сільській місцевості), що набута у власність задовго до 2013 року і в подальшому не відчужувалася. У зв’язку з цим на територіях сільських рад створені спеціальні комісії, які проходитимуть по садибах і замірятимуть площі будівель, на які власники не мають відповідних документів. Дані передаватимуть до податкової інспекції.
- А пільги у цьому оподаткуванні є?
- Для фізичних осіб, які є власниками житлової нерухомості, збережено “пільгові” метри, що не оподатковуються: для квартир — 60 кв. м.; для житлових будинків — 120 кв. м.; для різних типів житлової нерухомості (коли у власності особи є і квартира, і будинок, та/або їх частки) — 180 кв. м.
Словом, оподаткуванню підлягає лише понаднормова площа житла. Підставою для оплати є податкове повідомлення-рішення із зазначенням платіжних реквізитів та загальної суми податку. Воно направлятиметься за місцем реєстрації особи. І після цього людина має протягом 60 днів провести оплату податку.
- Хто сплачує транспортний податок?
- Платниками цього податку є фізичні та юридичні особи, які мають зареєстровані в Україні легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше 5 років та їхня середньоринкова вартість становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового року (нині це понад 1 200 000 грн.). Перелік легкових автомобілів, які є об’єктом для нарахування транспортного податку, має щорічно розміщуватися на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України у термін до 1 лютого звітного року.
Ставка цього податку встановлюється у розрахунку на календарний рік у розмірі 25 тис. грн. за кожен легковий автомобіль. Сплачується він за місцем реєстрації об›єктів оподаткування: фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення; юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом.
- Одним з найбільш важливих і прогресивних місцевих податків є єдиний податок. Тепер він 100-відсотково сплачуватиметься до місцевих бюджетів?
- Так тепер він повністю сплачуватиметься у бюджети сільських і селищних рад і може як сприяти розвитку малого та середнього бізнесу на території відповідної ради, так і гальмувати його розвиток. Головна особливість єдиного податку полягає в тому, що цей податок заміняє собою одразу кілька податків. Сплачують його фізичні особи – підприємці, сільгоспвиробники. Тому тут вкрай потрібні встановлювати доцільні та обґрунтовані розміри ставок з урахуванням рівня платоспроможності суб’єктів господарювання та потреб бюджету. Так, для платників першої і другої груп ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, а для платників третьої групи — у відсотках до їхнього доходу (відсоткові ставки). Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються місцевими радами для фізичних осіб — підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності з розрахунку на календарний місяць: для першої групи платників єдиного податку до 10 % розміру мінімальної заробітної плати, для другої групи - до 20 % розміру.
- Земельний податок також один із найбільших наповнювачів сільського бюджету?
- Плата за землю — це обов’язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. А під орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності необхідно розуміти обов’язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір ставки податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, не може перевищувати 3 % від їх нормативної грошової оцінки. Водночас ставка податку для сільськогосподарських угідь та земель загального користування встановлюється у розмірі не більше 1 % від їх нормативної грошової оцінки. Якщо проаналізувати прийняті в районі ставки на присадибні ділянки, то вони складають мінімальні розміри – 0,02; 0,03; 0,05 %; на землі промисловості – від 1 до 3 %; землі житлової та громадської забудови, що знаходяться у суб’єктів господарювання – переважно 2-3%; землі громадської забудови – 1-3%; особисті селянські господарства фізичних осіб – переважно 0,3 %; земельні паї – 1% (крім Недогарської – 0,5 %, Новопразької – 0,4 %, Куколівської – 0,6 %); сільськогосподарські угіддя за 1 га – переважно від 0,3 до 0,5 %.
Земельний податок фізичні особи сплачують протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення. У сільській та селищній місцевості вони можуть сплачувати його через поштові відділення або відділення банків.
Для фізичних осіб передбачено звільнення від сплати цього податку для таких категорій осіб, як інваліди І та ІІ груп, особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років, пенсіонери (за віком), ветерани війни, особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Але така пільга для відповідної категорії фізичних осіб поширюється тільки на одну земельну ділянку за кожним видом використання.
- Більшість сільських рад встановили туристичний збір. Розкажіть коротко про нього?
- Нині усе більшої популярністості набуває зелений туризм. Тому туристичний збір, який йтиме у сільський бюджет, не буде зайвим. Його платниками можуть бути як українці, так й іноземці, а також особи без громадянства, які перебувають на території відповідної ради та отримують послуги з тимчасового проживання. Ставку туристичного збору сільські ради встановили у розмірі 1 % від вартості проживання. Його особливість полягає в тому, що цей збір проводять податкові агенти, які потім сплачують суму туристичного збору відповідно до податкової декларації за звітний (податковий) квартал. Податковими агентами при справлянні туристичного збору можуть бути: адміністрації готелів, гуртожитків для приїжджих, юридичні або фізичні особи - підприємці, які уповноважуються сільською або селищною міською радою справляти збір на умовах договору.
Спілкувалася О. СТОРЧОВА.