У плеяді медиків, які не одне десятиліття працюють у галузі охорони здоров’я нашого району, і лікар Новопразької амбулаторії Катерина Миколаївна Цвігун (на фото). Тридцять п’ять років вона присвячує себе служінню людям, гідно виконуючи клятву Гіппократа. І всі ці роки віддано опікується здоров’ям і медичними проблемами новопразьців. А цьогоріч вперше занесена на районну дошку пошани.
Медик – це дуже особливе покликання, яке вимагає високої професійності, відповідальності і чуйності. Воно відбирає багато сил і часу, але нагороджує повагою людей, усвідомленням того, що живеш недарма, приносиш добро людям.
До відданої лікарки завжди йшли і йдуть люди за допомогою, незалежно від того вечір це, вихідний, чи ніч, працює вона, чи ні. І Катерина Миколаївна ніколи і нікому не відмовляє. А робить все можливе для допомоги хворим. Тому інакше, ніж служінням, її діяльність і не назвати.
Усі роки новопразька медицина непомітно, але змінювалась разом з Катериною Миколаївною, яка незалежно від реформ і новацій в медичній сфері весь цей час успішно працює лікарем загальної практики. І відтоді, як вона одягнула білий халат, чимало різних ситуацій їй доводилося вирішувати. Але ніколи вона нічого не боялася, й не цуралася, не конфліктувала з людьми, бо завжди була і є трудолюбивою й відповідальною жінкою.
Сьогодні ж Катерина Миколаївна обслуговує до двох тисяч односельців - і дорослих, і дітей - на одній із дільниць у Новій Празі. До обіду кожного дня вона веде прийом в амбулаторії, а після – обслуговує дільницю. І лише в разі екстренних ситуацій змушена залишати прийом та їхати на виклик.
Катерина Цвігун, за словами її колег, народилася з покликанням бути медиком. І в парі з чоловіком Михайлом Іллічем, який зараз очолює Новопразьку амбулаторію, присвячують себе справі, яку пронесли крізь не одне десятиліття. Батьківською та материнською стежиною пішла і їхня донька, яка опанувала професію лікаря загальної практики сімейної медицини та працює наразі в столиці. Син з медициною, щоправда, долю не пов’язав.
Хочу додати, що, окрім лікарської справи, жінка присвячує себе ще й трьом найдорожчим онукам, а також опікується чималим господарством. Де вона бере на все стільки сил і наснаги - одному Всевишньому відомо, проте з усім добре справляється, і продовжує допомагати людям.
Н. ЛУЦЕНКО.