Уродженець Нової Праги, з серпня 1941 року, зразу після закінчення школи, пішов захищати Батьківщину. Учасник битви за Сталінград, має бойові нагороди. Попри всі жахи війни, після повернення з фронту, обрав дуже мирну професію, і став ветеринарним лікарем. Освіту отримав в Одеському сільськогосподарському інституті.
Працював лікарем та у навчальних закладах на Півдні України. В Олександрії з 1956 року. Працював на різних посадах у ветеринарних службах міста та району, в управлінні сільського господарства, викладав ветеринарні дисципліни в Олександрійському сільськогосподарському технікумі.
Вимогливий до себе і людей, професіонал своєї справи, оптиміст і життєлюб, з розвиненим почуттям гумору – таким його запам’ятали студенти і колеги по роботі.
На пенсії з 1984 року. Весь час підтримував зв’язки з ветеранами війни, з молодими колегами по професії, радо бував на зустрічах з колишніми студентами. Любив читати, співав у ветеранському хорі, захоплювався футболом. Захоплювався до того, що мандрував до Дніпропетровська, щоб побачити наживо гру тбіліського «Динамо» чи московського «Спартака».
Вів здоровий спосіб життя, відвідував концерти, виставки, конкурси художньої самодіяльності. Федір Федорович здійснював свої традиційні пішохідні прогулянки містом до останньої можливості. З хворобою був на «ти» і з мужністю та гумором ставився до вікових проблем.
І весь свій «дідовий» час - був справжнім дідом. Останні роки життя він був і мені за батька. Мудрого і виваженого порадника.
Його спогади про важливі події минулого були чистими і чесними. Завдяки спілкуванню з ним, документально зафіксовано багато важливих фактів нашої історії. Пам’ять про Федора Бережного залишиться у наших серцях.