Службі ветеринарної медицини Ольга Лисяк присвятила практично два десятиліття. В Олександрійську районну державну лікарню ветмедицини вона прийшла ще в далекому 1998-му. Починала - фельдшером. Потім працювала фаховим лікарем. А останні 8 років - завідувач аптеки Олександрійської районної лікарні ветмедицини. За багаторічну віддану працю на теренах медичного закладу Ольга Володимирівна Лисяк цьогоріч вперше занесена на районну Дошку пошани.
Останні роки моя героїня успішно виконує функції аптекаря, а за сумісництвом ще й кадровик. Каже, що любить свою роботу і це, звичайно, відчувають її маленькі та великі пацієнти. Вона вже давно і добре знає всі тонкощі і особливості цього фаху. Основна ж функція, яку виконує, стосується надання першої ветеринарної допомоги хворим тваринам. І люди до завідуючої звертаються з різних питань. Але найчастіше, аби вилікувати своїх домашніх улюбленців – котів чи собак, а також за порадами у лікуванні птиці, кролів чи кіз. А останнім часом і свиней, адже гостроти набула тема африканської чуми, на ліквідацію якої по Войнівці залучалася і наша героїня.
На жаль, як наголошує Ольга, з часом старі відомі і колись не такі страшні хвороби тварин, з кожним роком знаходять собі нове обличчя. З’являються їх нові і досі невідомі форми, тому боротися з ними стало дедалі складніше. Але так чи інакше, це доводиться робити саме ветеринарам. І вони постійно стежать за своїм «невидимим ворогом», вивчають поведінку тварин і прогнозують можливі шляхи розповсюдження тих чи інших вірусів та захворювань, визначають ступінь ризику для людей і самих тварин.
Але окрім надання першої посильної допомоги своїм малим пацієнтам, Ольга Володимирівна також відповідає і за отримання та розподіл по дільницях біопрепаратів для профілактичних щеплень тварин. Мова йде і про вакцину проти сказу, Сибірки, класичної чуми свиней, куриного грипу і таке інше. Наразі держава у повній мірі забезпечує медзаклад необхідними препаратами, запевняє моя співрозмовниця. На щастя, останні роки з цим проблем не виникало, навіть якщо враховувати певні структурні зміни у медзакладі.
До всього ж хочу додати, що по стопах Ольги Володимирівни пішла і її старша донечка Тетяна, яка вже здобула фах ветфельдшера в Олександрійському технікумі Білоцерківського аграрного університету. А зараз продовжує навчання за фахом у Полтаві. І невдовзі матиме вищу спеціальну освіту, як і її мама. Але менша Софійка, яка навчається в 6-му класі Олександрійської гімназії ім. Т. Шевченка, ветмедициною не надто зацікавлена. Проте Ользі, звичайно, приємно, що її діти частково наслідують мамині починання і певною мірою є їхнім продовженням. Тож побажаємо успіхів родині, що не одне десятиліття переймається такою важливою і суспільно значимою темою. І, безперечно, ще не один рік цим займатиметься.
В. Тимофєєва.