Нині триває передплата «Сільського вісника», в рамках якої ми побували в Червоноком’янському поштовому відділенні, одному з найбільших у районі, та поспілкувалися з його працівницями і безпосередньою керівницею.
Нагадаю, що влітку редакція вже відвідувала цей поштовий вузол і цікавилась його роботою. Тепер тему продовжуємо. Хоча цього разу - розмова відбувалася у менш комфортних умовах. У приміщенні «Укрпошти» неймовірна холоднеча (я вже не кажу про сортувальне відділення, де справжнісінький льодник). Звичайно, таким станом справ сільські листоноші вкрай обурені. Тож в розмові емоції не стримували. І зрозуміти їх можна, бо працюється і справді нелегко.
«Умови праці просто нестерпні, - підкреслює листоноша Тетяна Коцар. - Приміщення роками не ремонтувалося, опалення не працює, підігріваємось обігрівачем, велосипеди розсипаються, заробітки – мізерні. З холоду в холод доводиться йти. Ось так і працюємо. Який настрій може бути?».
Підтримують цю розмову і її колеги - Лариса Оковита, Віта Сухомлин та безпосередня керівниця - завідуюча Червонокам’янського відділення зв'язку - Ганна Коровник. Таким станом справ всі обурені, але що поробиш. Певних складнощів в роботі поштарів додають і запізнення в доставці преси. Часто машина з Кіровограда приїздить в село на півтори – дві години пізніше від запланованих, і тому листоноші не встигають вчасно рознести газети, а вимушено відстрочують це на наступний день. Бідкається з цього приводу Лариса Оковита, яка працює у відділенні вже 33 роки. «Чого тільки не бачила, -каже жінка, - і скорочення штату, і зміни в самій структурі, і в умовах праці тощо». Сьогодні Лариса обслуговує чималу ділянку, протяжністю майже 20 км на 188 дворів. Розносить пенсії, пресу та продукти першої необхідності. Каже, що з останнього найбільшим попитом користуються переважно солодощі (печиво та цукерки), а разом з тим і всілякі приправи, сірники, туалетний папір, вермішель «Мівіна» і тому подібне. Щоправда, останні кілька місяців купівельна спроможність сільського населення дещо знизилась. Відчутно це і стосовно передплати періодичних видань, яка також "падає". Хоча листоноші з усіх сил намагаються виконати план. До всього ж, мають ще й скорочений робочий тиждень – всього три робочих дні, два з яких - доставка преси. У той же час вони вдячні передплатникам, які, не зраджуючи своїм традиціям, залишаються постійними читачами преси.
Звичайно, хотілося б, щоб поштарі працювали у теплі і належних умовах, однак багато чого тут залежить від вищого керівництва, яке, на жаль, не надто переймається їхніми щоденними турботами. Отримати коментар з цього приводу у начальника техвідділу Кіровоградського відділення зв'язку, на жаль, так і не вдалося. Але й навряд чи він порадує чимось оптимістичним.
На цьому наголошує і сільський голова Тетяна Бессараб. Зарадити проблемі сільська влада не в змозі, адже бюджетні кошти не можуть спрямувати на потреби підприємства, що їм не підпорядковане.
Н. ЛУЦЕНКО.