Микола Павлович Сироватка по праву вважається старійшиною серед сільських голів Олександрійщини. Ізмайлівську сільську громаду він очолює вже практично 17 років, починаючи ще з далеких 90-х. Багато подій з того часу вже відбулося на його професійній ниві, багато пережито, а скільки їх ще попереду! Є що згадувати, є з чим порівнювати і про що розповісти. Певно тому напередодні професійного свята - Дня працівників місцевого самоврядування - ми й поспілкувалися з Миколою Павловичем.
В ізмайлівській громаді Миколу Сироватку знає кожен, його поважають та цінують. І, перш за все, дякуючи його самовідданій та копіткій праці, принциповим позиціям і турботам на благо кращого життя своїх односельців. Перелічені якості за роки Микола Павлович не втратив. Та додалося йому впевненості та завзяття, оптимізму й віри в краще. Хоча й говорить він, що всякого бувало – й поганого, й доброго.
З початку 90-х і по сей день багато чого змінювалось в органах місцевого самоврядування, і як наголошує Микола Павлович, не на користь сільських управлінців. Бо якщо раніше сільські голови мали більше прав, то тепер, на його особисте переконання, отримали більше обов’язків. «Раніше були головами, а тепер стали завгоспами», - підкреслює керівник. – А проблем додають постійні реформації».
І як би там не було, а коли коштів у сільському бюджеті не вистачає, то очільнику громади доводиться самотужки їх вишукувати. Бо треба ж якось утримувати інфраструктуру села на належному рівні.
Сьогодні ж в ізмайлівській громаді налічується 1030 жителів. Хоча 16 років тому, як пригадує мій співрозмовник, було на двісті осіб більше. Отак суттєво скоротилась кількість жителів за якихось останніх десять років. Один населений пункт, мова йде про Гайок, фактично вже доживає свого віку, бо в ньому наразі залишилось лише кілька жителів. Решта - ще більш-менш.
Прикро лише те, що плани сільського голови щодо газифікації всіх своїх сіл не вдалося повноцінно реалізувати. Ідею втілили тільки по Королівці. Решта сіл залишились негазифікованими. А це, зокрема, Ізмайлівка, Піщаний Брід, Пустельникове та Видне. Завадила війна і газова криза, каже очільник громади.
Загалом, інфраструктура всіх сіл практично збережена. Бо є своя школа на 105 учнів, дитячий садок (28 вихованців), три ФАПи (Ізмайлівський, Пустельниківський, Піщанобрідський), два клуби (у Пустельниковому та Піщаному Броді) та Ізмайлівський будинок культури. Останній, щоправда, знаходиться в аварійному стані і в наступному році буде поступово відновлений.
Також чимало роботи проводиться з благоустрою сільських територій. За останні роки тут встановлено 11 новеньких зупинок та два дитячих майданчика. На днях ще одну зупинку встановлять у Пустельниковому. А наступного року продовжать їхнє встановлення. Окрім того, щороку сільрада виділяє близько 100 тис. грн. на ямковий ремонт доріг. Капітально їх ремонтували (на окремих відрізках) ще у 2011-му.
Планів у сільського голови чимало, вистачало б коштів. І водонапірну вежу в Ізмайлівці треба поставити, і дороги утримувати, школу, садок, ФАПи та інше. Але, як все це буде в умовах децентралізації та об’єднання громад, керівник однозначно сказати не може. Додає лише, що реформи у нас чомусь завжди проводяться поспіхом, а їхні результати виявляються тільки потім, коли процес вже невідворотній. Тож великого оптимізму до них і не виявляє. Але віри і сподівань на краще не втратив.
Активно переймається і турботами соціально вразливих верств населення. Не припиняється допомога східному фронту. І все дякуючи заповзяттю керівника, який днями вкотре був відзначений занесенням на районну Дошку пошани. Має ще чимало державних відзнак та нагород. Зокрема, Подяку Кабміну та ЦВК, ордени «За заслуги» II і III ступенів та багато інших нагород. Важливо додати, що фото та розповідь про нашого земляка занесені у довідково - енциклопедичне видання (том 6) "Державні нагороди України. Кавалери та лауреати", яке видане українською конфедерацією журналістів у 2016 році, і містить 606 сторінок.
У переддень свята хочеться побажати Миколі Павловичу та всім його однодумцям такої ж наснаги й натхнення в подальшій роботі, здоров’я, благополуччя та всіляких земних гараздів.
Н. ЛУЦЕНКО.