Дощ чи вітер, а в цукроварів гаряча пора. Кагатне поле Олександрійського заводу під зав’язку засипане буряками. Солодкі корені везуть і везуть з полів, оскільки вересень був придатним для копання цукристих і тому у 20-х числах минулого місяця цукровари розпочали весь виробничий процес та зварили перший цукор.
Відтак за добу переробляють до 3-х тисяч тонн буряка з виходом у 390-400 тонн цукру. В обслуговуванні підприємства загалом 610 працівників, з яких 60 задіяні саме в технологічному процесі.
У гарячу пору підприємство працює в чотири зміни. Майже всі процеси тут автоматизовані.
«Лише за останній рік, дякуючи плановій модернізації, рівень виробництва значно покращився. За цей час, приміром, було автоматизовано випарну станцію та жомо-сушильне відділення. Також проведено ряд дрібних ремонтів», - розповідає директор з виробництва Олег Покотило.
Щороку тут проводяться певні реконструкції та модернізуються окремі процеси і це збільшує продуктивність виробництва. До того ж, цукровари постійно прагнуть до економії палива, тобто газу, який використовують. Хоча і надходить їм чимало пропозицій щодо переведення заводу на альтернативні види палива, але поки остаточно з ними цукровари не визначились і постійно працюють в напрямку енергозбереження. А значить і заощадження своїх коштів.
Загалом, для покращення процесу переробки сировини кожну ділянку тут, по можливості, підсилено технічними новинками і полегшено ручну працю. Дуже великі зміни відбулися на станції дефект-сатурації, бурякомийному комплексі, у покращенні тепло- та конденсаційній схемі заводу.
Вагоме значення, на переконання Олега Покотила, має введення в дію жомо-сушильного відділення, яке не працювало останні десять років. Відтак потужність жомових сушок відновлена. У них чималі перспективи. І тепер підприємство реалізовує не лише сирий жом, а й сухий продукт.
«Якість цукру починається з вирощування буряків і на нашому заводі цілком відповідає європейським нормам, - наголошує головний технолог підприємства Валентина Феденко. - Весь технологічний процес дозволяє виробляти продукцію третьої категорії та експортувати її за кордон. Цьогоріч особливо велика партія цукру пішла в азіатські країни. А загалом, якщо брати Україну, то наш цукор успішно йде у східні області – Дніпропетровську, Донецьку, Запорізьку.
Що стосується випуску побічних продуктів (а саме жому й патоки), то їх застосовують переважно на корм тваринництву, або на спиртових й дріжджових підприємствах».
Валентина Феденко вважає, що сьогодні на заводі все зроблено таким чином, щоб удосконалити всі технологічні процеси. Але інвестувати треба ще чимало. У тому сенсі група компаній «УкрАгроКом», якій належить підприємство, працює досить плідно. У той же час не забувають тут і про соціальну складову.Тарифні ставки і оклади порівняно з минулим роком збільшилися на 21% і у вересні ц.р. середня заробітна плата на підприємстві - 6223 гривні.
Також товариство активно переймає досвід сусідніх країн. Моя співрозмовниця, наприклад, була в сусідній Польщі, де відвідала три цукрових заводи і, аналізуючи побачене, підкреслює, що хоча виробництво у них дещо краще, однак олександрійський цукор все ж найсолодший у світі.
Додам, що свою історію Олександрійський цукровий завод відліковує з 1961 року. Це підприємство, яке своєю безперервною працею внесло одну з найкращих сторінок цукроварної галузі країни. І має, насправді, надійні перспективи економічної стабільності.
Н. ЛУЦЕНКО.
