Три дні на тиждень Лариса Голуб (на фото) – листоноша, решту – просто багатодітна мама й вправна господиня. Щосереди, четверга та суботи на своєму велосипеді вона накручує по кілька десятків кілометрів. Каже, раніше й не думала, що буде поштарем. Та все ж - сталося. П’ять років тому обійняти цю посаду її запропонувала колишня завідуюча Добронадіївського вузла зв'язку Тетяна Решмед. Та й згодилась. І відтак ветфельдшер за фахом перекваліфікувалася на листоношу.
Загалом Лариса обслуговує три села - Добронадіївку, Зелений Гай та Зелений Барвінок. Каже, трішки й складнувато, бо села розкидані. Але уже призвичаїлась, пристосувалась. Найгірше ж добиратися в Зелений Барвінок. До всього ж, з собою інколи треба возити купу товару чи якихось дрібниць, що замовляють клієнти.
У такому ж темпі працює і її напарниця - листоноша Ірина Бетлей. Очолює цей невеликий колектив Надія Мирошник.
Треба визнати, що бути листоношею нині - непросто. Можна навіть додати, що певною мірою професія - «вимираюча», бо мало хто з місцевих виявляє бажає працювати на пошті. Особливо ж, що стосується сільської глибинки. Підробіток у поштарів - мізерний – всього до 800 гривень на місяць. А послуг надати потрібно чимало. Це й, приміром, поштові перекази, оплата комуналки, видача пенсії, доставка кореспонденції, передплата газет та багато чого іншого. До слова, загалом листоноші Укрпошти надають до півсотні різноманітних послуг.
Більша частина клієнтів Лариси Голуб - мешканці Добронадіївки, решта – з віддалених сіл, у яких листоноші часто стикаються з низкою проблем. Ларисі, приміром, інколи лячно добиратися до сільчан. Є історії, говорить жінка, коли в сусідньому Петрівському районі її колег покусали бездомні собаки чи прискіпувались місцеві п’янички, а найгірше – це крадіжки. Та буває ж всякого. Добре, підкреслює моя співрозмовниця, що сьогодні їх підтримує сільський голова Володимир Коваленко. При нагоді і у віддалене село підвезе. Хоча у ті села Лариса інколи дістається електричкою чи мотоциклом разом з чоловіком. Все ж намагається вчасно і планомірно бути на своєму «бойовому» посту.
Разом з тим вистачає у неї снаги й завзяття виховувати п’ятьох дітей (трьох своїх і двох під опікою) та утримувати чимале господарство (50 курей, корову й свиней). З усім цим вона добре справляється. На все знаходить час й терпіння. І люди в селі її цінують та поважають. Ми ж, у свою чергу, в особі Лариси щиро дякуємо всім працівникам галузі за відповідальність і порядність, самовіддану працю і добро, яке вони дарують людям. Нехай все у житті і професії буде добре. Прийміть наші щирі й сердечні вітання напередодні професійного свята – Дня пошти, який відзначається 9 жовтня.
В. Тимофєєва.