Нещодавно в інформаційному просторі
Олександрійщини була порушена одна досить гостра й наболіла медична тема, яка
стосується забезпечення тяжкохворих олександрійців гемодіалізною терапією. Першою
відверто про неї заговорила депутатка обласної ради Ірина Чемерис. Про це ми вже
писали у попередньому номері «СВ» (Див. стаття «Передусім, маємо бути людьми»),
але наразі спробували детальніше у всьому розібратися.
Торкаючись даної теми, важливо підкреслити, що
сьогодні на Кіровоградщині замісної ниркової терапії потребує близько 320
хворих, з яких її реально отримує лише 126. Двічі-тричі на тиждень з усіх куточків
області такі пацієнти вимушено долають відстань у декілька десятків чи навіть
декілька сотень кілометрів, аби пройти 4-годинну процедуру діалізу у Відділенні
нефрології Кіровоградської обласної лікарні. Решта ж, а то приблизно ще 200 осіб,
вимушені чекати своєї черги. І це при тому, що для таких людей відлік життя
часто вимірюється тижнями й днями, а рятівною соломиною лишається тільки одне -
гемодіаліз. І тому, як не прикро це констатувати, але на даний час обласна
лікарня технічно не в змозі прийняти таку кількість пацієнтів, тому керівництвом
області й було прийняте рішення про створення в регіонах ще трьох додаткових
відділень. Одне з них вже у жовтні запрацює у місті Мала Виска, інші два трохи пізніше
- в Кропивницькому та Олександрії.
Таким чином, як сподіваються обласні чиновники,
складне питання вдасться закрити. І перші кроки в даному напрямку вже зроблені..
Але найбільш продуктивно в прямому сенсі можуть спрацювати лише маловисківські медики,
котрі вже у грудні готові запустити власну гемодіалізну палату. Що ж стосується
Кропивницького і Олександрії, то з термінами їх відкриття місцеві чиновники ще
не визначились. З ремонтами не поспішають. І це дуже прикро. Прикро, що у такий
спосіб вкотре ставлять під загрозу життя хворих, яке напряму залежить від своєчасності
наданих послуг. Тим більше, що у Кіровоградській обласній лікарні процедуру
діалізу сьогодні отримує тринадцять олександрійців, десять міських і троє
районних мешканців. Ще близько тридцяти стоять в черзі. І підбадьорює лише той
факт, що хоч безкоштовним проїздом до обласного центру їх забезпечує місцевий
перевізник Сергій Моцний. І, навіть, якщо згодом у місті з’явиться своя власна гемодіалізна
палата, відмовляти у цій послузі своїм землякам він не збирається.
«Ми її як надавали, так і будемо надавати», - підкреслює
керівник. - І думаємо - ніщо тому не завадить».
Наскільки нам відомо, відкриття олександрійського
гемодіалізного відділення, має відбутися у співфінансуванні з міського, обласного
та державного бюджетів. Лікувати в ньому планують хворих з міста, а також чотирьох
районів (Олександрійського, Петрівського, Онуфріївського та Світловодського).
За даними департаменту охорони здоров'я Кіровоградської ОДА, встановити ньому мають
не більше 8 апаратів гемодіалізу, що дасть змогу лікувати 55 пацієнтів.
З 1 січня 2017-го міська влада готова взятися
за реконструкцію старого приміщення урологічного відділення. Відкрити нове планує
влітку чи навіть восени наступного року. Це добре, що процес зрушив з місця. В цьому певні і провідні медичні фахівці
Олександрійщини, кажуть, - буде гарна справа. Однак мало хто з них розуміє,
чому на це потрібно так багато часу і так багато коштів, бо зведеному бюджету ремонт
обійдеться десь приблизно в 5 млн. грн.. Це питання, між іншим, найбільше турбують
і депутата обласної ради Ірину Чемерис.
На сьогодні,
в контексті загальнодержавних тенденцій з оптимізації ліжкового фонду та
враховуючи, що з 2017 року з місцевих бюджетів доведеться утримувати приміщення
(комунальні послуги) закладів охорони здоров’я, не раціонально ремонтувати чи
реконструювати нові площі. Тому я вважаю, що доцільно обрати щось інше.
Скажімо, лише одну-дві палати, в залежності від їх площі. Тим паче, що і
апаратів штучної нирки у нас облаштують небагато. І ремонт однієї кімнати
коштуватиме врази дешевше, ніж цілого відділення, і займе не так багато часу, а
значить - прискорить процедуру отримання гемодіалізу.
У цьому руслі, як вважає депутат, і варто
рухатись міській владі. Для прикладу, наводить Кіровоградську обласну лікарню, яка
в 2013-му вперше в регіоні запустила таку палату. Сьогодні у ній працює 10
апаратів штучної нирки. Одночасно вони можуть обслуговувати двадцять пацієнтів.
До речі, її ремонт обласному бюджету обійшовся десь приблизно до 350 тис. грн. У такому
разі олександрійська ситуація лише наражає на додаткові запитання. Зокрема, чи не
краще ці кошти спрямувати на інші потреби медичної галузі, а таких не мало. Це
відчуває кожен, хто із відвідувача лікарні перетворюється на пацієнта. І тому
нам з вами є ще над чим замислитися…
Н. Луценко