Пригадаймо, як на початку квітня на Олександрійщині сталася помітна подія: губернатор Кіровоградщини представив громадському активу району і міста новопризначеного керівника Олександрійської районної державної адміністрації, нашого земляка, уродженця с. Головківка, 25-річного Богдана Анатолійовича Курупа. Характеризуючи молодого управлінця, Сергій Кузьменко тоді сказав: «Олександрійщині поталанило на здібних керівників, здатних співпрацювати з депутатами районних, сільських та селищних рад, керівниками сільських територій і сільськогосподарських підприємств». Зрозуміло було, що цими словами він фактично визначив алгоритм дій для нового керманича.
Минуло більше трьох місяців, і напередодні свята – Дня Незалежності України редакція поспілкувалася з Богданом Курупом про його діяльність у новому статусі.
- Богдане Анатолійовичу, цього року Україна святкує 25 років своєї Незалежності. На цей момент Вам також -25. Ви - ровесник сучасної України. Чи маєте з цього приводу якісь особливі відчуття?
- Так, про наше покоління говорять: ровесники Незалежності, і це приємно. 25 - дуже продуктивний вік для кожної людини, розквіт сил, енергія молодості. Важливо у цьому віці знайти свій шлях, і тоді успіх обов’язково прийде. Так само можна сказати і про нашу країну. Головне, пам’ятати: Україна - це ми, кожен з нас. Україна починається з батьківської домівки, села, селища, міста. І я надзвичайно щасливий, що маю можливість бути корисним своїй Олександрійщині. Я тут народився і виріс, і для мене велика честь і неабияка відповідальність очолювати найбільший в області район. Тим більше, що живуть і працюють тут мої земляки, патріоти своєї країни, які довели свою готовність в будь – який момент стати на захист її інтересів, які знають ціну свободи і борються за неї, не шкодуючи сил, здоров’я і навіть життя. Говорю також про велику когорту однодумців, які вкладають багато зусиль, щоб наш район був найкращим в області, а значить, комфортним для життя. Тому відчуття мої такі: радію, що Україна – вільна країна і їй потрібні як досвід старшого покоління, так і наші молодість, енергія і наснага, щоб зрештою стати сильною і процвітаючою країною. Саме ці сили рухають нас у майбутнє.
- Цікаво, які були настанови від батька, коли стало відомо про Ваше призначення на посаду? Що побажав своєму сину Анатолій Куруп – відомий на Олександрійщині громадський діяч, керівник з багаторічним досвідом роботи? Які особливі слова прозвучали від С. Кузьменка?
- Звичайно, батько мене підтримав своєю мудрою порадою: пам’ятати про совість і завжди бути чесним перед собою і людьми. Це надзвичайно важливо, сказав він. Губернатор наголосив на тому, що в роботі необхідно ставити найвищу планку, щоб Олександрійщина і надалі була серед найкращих районів області. І, звісно, пообіцяв мені свою підтримку. Цього було цілком достатньо для розуміння того, що я маю виправдати довіру, яку мені виказав Президент України.
- Від кого надійшло перше привітання з призначенням?
- Першим по телефону привітав заступник начальника управління Служби безпеки України. І це, насправді, було досить несподівано, оскільки очікувати призначення на посаду довелося майже три місяці – стільки пройшло часу від дня проходження співбесіди в Кабміні та Адміністрації Президента до оприлюднення відповідного Розпорядження на сайті Глави держави. І коли мені зателефонували з привітаннями, відразу подумав: тепер починається і моя боротьба за нову Україну.
- Сьогодні говоримо про те, що минули символічні 100 днів перебування на цій посаді. Чи достатньо було часу, щоб усвідомити географію власної відповідальності та глибину поставлених перед Вами завдань?
- Щоб об’єктивно відповісти на це питання, думаю, варто згадати про те, що до цього часу я працював заступником голови РДА, і мені добре відомі цілі і завдання, які перед нами стоять. Ми і зараз продовжуємо напрацьовану роками стратегію розвитку Олександрійщини. Не відходимо від філософії, що наша територія має бути приваблива для інвесторів, бізнес повинен чесно наповнювати податками місцеві бюджети та сплачувати своїм працівникам офіційну заробітну плату, бюджетна сфера має відчувати фінансову підтримку як від органів місцевого самоврядування, так і соціально відповідального бізнесу. Все це на сьогодні виконується, у тому числі завдяки фінансовій децентралізації. Варто також підкреслити, що на сільських територіях працюють відповідальні і в більшості випадків досвідчені керівники, з якими в нас налагоджений тісний контакт задля вирішення поточних і стратегічних питань життєдіяльності населених пунктів. Усі на своєму рівні, у тому числі і депутати місцевих рад, виконують покладені на них завдання. І це найважливіший підсумок, про який варто говорити… Тим більше, про всі конкретні досягнення територій постійно пише районний часопис, і я переконаний, люди про них знають
- Коли починається і закінчується Ваш робочий день, чи має він часові обмеження?
- Практично робочий день починається з 7.30. Спочатку це телефонні доручення від мене чи звіти про виконану роботу моїх заступників. Часто трапляється, що й самому - чим раніше, тим краще - треба передзвонити до заступників голови ОДА для вирішення питань, що стосуються нашого району. Для керівників місцевих рад часових обмежень немає. Я завжди на зв’язку: у вихідні, по закінченні робочого дня і навіть під час відпустки. А загалом, усі, кому потрібно, бувають у мене в кабінеті, де ми спілкуємося, за потреби. До того ж я і сам часто буваю на територіях сільських і селищних рад.
- Чи варто сьогодні говорити про стратегічне планування розвитку території? Чи можливо це у наш нестабільний час?
- Думаю, що це все можливо і ми до цього знову прийдемо, бо така людська природа: нам усім хочеться відчувати перспективу. Перспективу країни, своєї родини і власну, як кожна людина її мислить. Втім, не сьогодні. З відомих причин. Країна нині проходить непростий, болісний шлях реформ. З цим пов’язані постійні зміни у Податковому та Бюджетному кодексах, які нам щороку кладуть «під ялинку». Крім того, на нас чекає масштабна адміністративна реформа та пов’язана з нею, децентралізація влади. На черзі - реформи в освітній і медичній галузях. Країна шукає свій шлях розвитку, і ми всі маємо пройти його разом з нею. Тому найкраще для нас планування – ремонти об’єктів соціальної сфери та доріг місцевого значення, перехід на альтернативні джерела енергії та запровадження енергоощадних технологій, що власне, крок за кроком, районна влада робить вже не один рік.
- Чи є підтримка губернатора у вирішенні поточних питань?
- Звичайно. І переконаний, що підтримку голови ОДА відчуває весь Олександрійський район. Коли ми говоримо про інвестиції з Державного фонду регіонального розвитку, що надходять в область, і в тому числі на Олександрійщину, – слід завжди пам’ятати, що це передусім заслуга Сергія Анатолійовича Кузьменка. Останній приклад –маємо вже достатню суму коштів на ремонти окремих доріг у нашому районі та місті Олександрії. Як знаємо, вже триває ремонт на ділянці дороги між Знам’янкою й Олександрією. Крім того, на черзі - капітальний ремонт дороги з Нової Праги до Шарівки. Будемо говорити відверто, що на такі великі інвестиції Олександрійщина чекала вже давно, дочекалася. Віриться, що це лише початок, дороги ремонтуватимуться і на інших напрямках.
- Що найбільше сьогодні турбує голову Олександрійської РДА, які питання дошкуляють?
- Серед таких - погіршення криміногенної ситуації на території району. Хоч я розумію, що це віддзеркалення загальноукраїнської тенденції. Даються взнаки бойові дії на Донбасі, і пов’язані з цим негативні процеси. Особливо їх відчувають жителі сільських територій, де правоохоронці бувають нечасто і навіть у разі необхідності, дістаються туди не настільки оперативно, як хотілося б. Кількість штатних працівників районної поліції зараз дуже обмежена. Тим і користуються нечисті на руку люди, які промишляють крадіжками народного чи державного майна. На жаль, змушені констатувати, що в районі почастішали випадки вирубки лісопосадок та викрадення мастила з трансформаторних підстанцій. Останні, зокрема, крадіжки – біда для сільських мешканців, адже через це знеструмлюються сільські території. На що енергетики дають прості пояснення - на відновлення роботи підстанції необхідні немалі кошти, що вдається вирішити не відразу. Тож, над запитанням, де їх взяти, доводиться думати багатьом людям, у тому числі і районній адміністрації. Хоча це зовсім не наші повноваження. Але спільними зусиллями питання вирішуються, в населені пункти повертається світло.
- Пропоную згадати і про приємні турботи. Останній приклад – Меморандум про співпрацю в освітній галузі між районом і містом. Та чи є гарантія, що цей документ не залишиться декларацією про наміри.
- Думаю, що обидві сторони зацікавлені у тому, щоб в освіті міста і району відбувався справжній обмін ідеями та досвідом між педагогами та, головне, щоб цю різноманітність відчули передусім шкільні колективи. Спільні практичні навчання для сільських дітей у міських школах і навпаки оздоровлення та військово – патріотичне виховання дітей з міста на теренах сільських навчальних закладів – ідея надзвичайна. Вона давно жила у думках і мріях великої кількості людей, які по-справжньому дбають і опікуються підростаючим поколінням. Сьогодні ми стали на крок ближче до своєї мети. Переконаний, нам вдасться задумане втілити в життя!
- Цікаво, чи переймаєте досвід роботи своїх колег з сусідніх районів? Знаємо, що чимало наших земляків там очолюють адміністрації та районні ради.
- Так, звичайно, з колегами спілкуюся постійно, в телефонному режимі, зустрічаємося на спільних нарадах в облдержадміністрації. Завжди на зв’язку з головами Петрівського, Знам’янського, Долинського, Устинівського, Новоукраїнського, Добровеличківського районів. Взагалі, вважаю, що на Кіровоградщині працює ефективна команда молодих управлінців, усі знають свою роботу і роблять її з добром до людей. Налагоджена дієва комунікація з заступниками голови Кіровоградської ОДА С. Коваленком і А. Коломійцевим, які також завжди допомагають у вирішенні поточних питань життєдіяльності наших територій. Я особисто їм дуже вдячний за спільну роботу.
- Прийшовши на таку відповідальну посаду, чи довелося змінити свій звичний спосіб життя?
- Так, довелося, бо робота, справді, займає нині значно більше часу. Навіть багаторічне моє захоплення футболом відійшо зараз на другий план. Зараз у мене вже інші завдання. (Усміхається – авт.)
- Чи є речі, про які Ви мрієте?
- Я мрію про те, про що, напевно, мріють усі українці. Щоб нарешті закінчилося протистояння на Донбасі, і моя країна, щоб розправила плечі, а земляки - почали впевнено дивитися у майбутнє. Думаю, для усіх нас – це найперша мрія.
- Богдане Анатолійовичу, маю до Вас ще одне запитання. Стосується воно районної газети «Сільський вісник», яку засновано в районі рівно 25 років тому. Цікаво, коли відбулося Ваше перше знайомство з цим часописом?
- «Сільський вісник» в нашій родині читають завжди, скільки себе пам’ятаю. Адже на його сторінках - розповіді про життя – буття наших людей, про трудові і життєві здобутки освітян, медиків, хліборобів, про досягнення сільгоспвиробників і діяльність влади, без чого також неможливо об’єктивно розуміти, що відбувається в районі. Тому, вважаю, що наша газета цілком успішно виконує свою місію. Скажу точно, що у старших класах я періодично читав районку. Сьогодні, як ви знаєте, я постійний ваш читач. І завжди, в першу чергу, перечитую короткі новини в рубриці «Чим живеш, громадо». Тут черпаю для себе корисну інформацію про здобутки сільських і селищних рад.
- І насамкікенць, напевно, маєте побажання для жителів Олександрійщини?
- Так, звичайно. Своїм землякам хочу побажати міцного здоров’я, вірити в себе і в Україну. Крок за кроком ми подолаємо труднощі, і спільними зусиллями повернемо у наші домівки мир, злагоду і благополуччя. Я в це вірю!
- Дякую за інтерв’ю.
Спілкувалася І.Балашова.