«Душе моя, душе моя, повстань! Що спиш? »...
(Кондак канону Андpія Кpитского)
Нещодавно лунали Різдвяні та Богоявленські піснеспіви, а
Православна Церква, мов плодовита мати, яка піклується про наше спасіння й
блаженство, уже кличе на пісний шлях. Напередодні Великого Посту з надією
почути відгук сердець звертаю до вас, дорогі брати й сестри, своє слово.
Часто молячись з вами, бачу погляди, спрямовані до мене ...
Чого ви чекаєте від мене? Що сподіваєтеся почути? Безумовно, найбільше сподіваєтеся на духовну розраду. Життя земне
сумне й скорботне, усі ми так настраждалися, що зазвичай шукаємо
духовної підтримки у своїх пастирів. Та чим утішатиму я вас? Чи думаєте, що я
зазнав менше страждань од вас? Ні.
Служіння православного єпископа, священика, диякона - мучеництво, як каже апостол Павло про себе:
"Я кожен день помираю". Однак ви правильно думаєте, звертаючись за
духовною підтримкою до нас, служителів Христових. Ми можемо й мусимо втішати
вас, улюблені, зміцнювати й радувати ваш дух. Так, ми немічні, слабкі, нещасні,
проте ми ... посланці Божі, ми служителі Христа Бога. Нам, як наступникам
апостолів, дано Владу не від себе розповідати, не власне обмежене й недосконале
вчення проповідувати, а благовістити вам від імені Господа святі, Богом
об'явлені істини.
Любі мої! Шукайте розраду в пості, як у школі стриманості й
поміркованості в усьому. Ми маємо під час святої Чотиридесятниці навчиться
гамувати прагнення своєї плоті, контролювати бажання, щоб, засвоївши цю науку,
дотримуватись розумної міри в усьому й позбутися гріха. Час посту дано для
того, щоб ми покаялися, попросили вибачення в Бога, примирилися й розпочали
нове життя, бо покаяння - це не лише
каяття в скоєному, але зміна мислення й способу життя.
Шукайте розради в богослужінні. У піст доречно звернути
особливу увагу на богослужбові тексти,
що містять у собі все, необхідне церковній людині: догматику й правила аскетики, історію Церкви
й сектознавство, а також багато іншого,
тому неминуче доведеться проявити інтерес до церковних книг. Октоїх, Тріодь
Пісна и Тріодь Цвітна, Мінеї, Часослов - найвищі досягнення православної богословської
поезії, незамінна школа церковної думки. Побутує помилкова думка, що ці книги
написані лише для духовенства або для кліросу, отже, звичайним мирянам їх
читати заборонено. Однак призначення цих книг для всієї Церкви доводитися тим, що богослужбові твори
читаються й співаються вголос усій громаді, тому напередодні Великого Посту
візьміть до рук Тріодь Пісну й перегляньте хоча б декілька сторінок. Це буде
чудовим фундаментом для наступного зведення величної споруди, названої
«Покаяння». Людина, що прочитала
покаянні твори Іоанна Дамаскіна, Феодора Студита, Феодора Начертанного,
почула духовну поезію святих творців Тріоді, розплющить очі на реальний стан
власної душі. Пісна Тріодь звертається до людини настільки проникливими
словами, що вони змусять ридати про себе, не помічаючи вже нічиїх гріхів.
Гостре слово святих поетів стосується найпотаємніших глибин серця, змушує
людину змінювати життя. Кожен вірш Тріоді - це потужній удар по совісті, що
неминуче породжує відповідний резонанс. Хоча б раз пройдена разом з Церквою
Пісна Тріодь стане серйозним життєвим рубежем.
Скажу вам, любі, і про вашу печаль: не сумуйте! Ні хвороби, ні втрата майна, ні
ганьба, ні гоніння, ні сама смерть - ніщо не страшне для християнина, та
страшно вчинити злочин, страшно йти проти Бога, відмовитися від нього, забути
Його, забути Його святі заповіді, жити в пристрастях - ось що для нас стане
справжнім горем. Скорботи зовнішні - необхідна умова життя, послідовників
Христових, бо Він сказав: "У мирі скорботні будете". Чим більше
скорботи, тим дорожчі вінці. Отже, від печалей земних не будемо відмовлятися,
проте приймемо їх, просячи в Господа благодатної допомоги для їх перенесення. І
Бог милосердний потішить у скорботі нас, а в житті небесному - наділить нас
вічною радістю.
Гірко бачити, як у народі нашому загострюються протиріччя,
розростається пожежа зведення рахунків, гинуть ні в чому не повинні люди.
Заручниками цієї ситуації стають прості люди. Озлоблені обставинами життя
розпочинають пошук винних у своїх невдачах, щоб зірвати на них образи,
мимовільно переносять злість на всіх. Не дайте ворогові Христа, дияволові,
захопити вас пристрастю гніву, поневолити свідомість хибними ідеалами.
Вчитаймося в Євангеліє: Господь не
витягував меча на Свій захист, а на хресті молився за Своїх ворогів. Хіба Він
закликав до помсти, до війни й насильства ... Згадаймо заповіт св. Апостола:
«Не мстіться самі, улюблені, але дайте місце гніву Божому, бо сказано: «Мені
помста належить і Я відплачу», - говорить Господь. Отже, якщо ворог твій голодний,
нагодуй його, якщо він спраглий, дай напитися, бо, виконуючи це, ти збереш йому
на голову палаюче вугілля» (Рим. 12,19). Дамо у власному житті місце Христу,
якщо не будемо мстиві й непримиренні. Не покушаймося сучасним світом, таким
суперечливим і нестабільним. Господь явив свою милість у тому, що перевірив
нашу відданість Його заповітам не лише в дні зовнішнього благополуччя, а й у
дні випробувань. Нехай Господь умудрить усіх нас шукати не свого, але Правди
Божої й блага Матері Церкви.
Любі мої! Пробачте мені грішному й помоліться про мене, а я
буду молитися про вас. Й усі проситимемо
Господа, щоб він не залишив нас, але завжди був з нами. Проминуть дні на землі,
й настане життя по смерті. І коли в призначений від Господа час загине ввесь
світ й знову прийде на землю Христос Спаситель, у невимовній Славі, оточений
Ангелами Своїми, і сяде на Престол Слави, й зберуться перед Ним усі народи
землі на Страшний Суд, - тоді підійдемо й ми з вами, й скажемо Господу,
Праведному Судді: «Милосердний Господи, ми немічні й слабкі Твої послідовники,
ми багато грішили на землі, та не
відступили від Тебе, не зрікалися, не осоромили Тебе в роді цьому розбещеному.
Пощади й помилуй нас!» І віримо: Милосердний Суддя зглянеться над нами й скаже
нам: «Прийдіть, благословенні Отця Мого, наслідуйте Царство, уготоване вам від
створення світу».
Сердечно бажаю вам, щоб цей пост пройшов для всіх з духовною
користю. Частіше долучаймося до рятівних таїнств сповіді й причастя. Наведімо
лад у храмах своїх душ. Невпинно
благаймо Господа, щоб Він ласкаво й
поблажливо зглянувся на нас, грішних, й відчинив нам двері покаяння, щоб
очистити душі від усякої скверни.
Нехай пом'яне Господь Бог усіх нас у Царстві Своїм. Амінь.
м.Олександрія 14 березня 2016р. смиренний Боголєп, єпископ Олександрійський і Світловодський