Цей заповіт Наталії Андріївни Кононової, матері загиблого у Афганістані
капітана Юрія Кононова, випускника Протопопівської школи 1978 року, я
запам’ятав на все життя. Мені довелося супроводжувати Наталію Андріївну до
Олександрійського міськвійськомату, щоб одержати орден Червоної Зірки.
Повертаючись додому, мама загиблого офіцера до свого страждального серця міцно
притискала бойову нагороду сина і, плачучи, промовила: «Володю, завжди
пам’ятайте про мого синочка». У вічність відійшли Наталія Андріївна і Володимир
Захарович – батьки Юрія, а материнський голос лунає у моєму серці вже двадцять
шостий рік.
10 липня 1985 року у районі міста
Кундуз під час виконання бойового завдання екіпаж вертольоту, у складі якого
був і старший лейтенант Юрій Кононов, загинув.
Після закінчення школи Юрій
Кононов був призваний до лав Радянської Армії. Згодом поступив до Васильківського
вищого військового авіаційно – технічного училищо. Служив бортовим техніком
вертольотів МІ-24. У вересні 1984 року був направлений у ДРА. На рахунку Юрія
було 240 бойових вильотів.
У нашій школі працює вчителем
зарубіжної літератури Мельнікова Надія Андріївна, яка була класним керівником у
Юрія. Вона завжди згадує з любов’ю, великою шаною свого вихованця. Юра добре
вчився, гарно малював, був життєрадісним юнаком, займав активну життєву позицію.
Його посмішка випромінювала доброту і любов. Життя у 24 роки перекреслила війна
15 лютого, у день, коли було завершено виведення обмеженого контингенту радянських
військ з Афганістану. Родичі загиблого воїна, ветерани Великої Вітчизняної
війни і праці, воїни-інтернаціоналісти, вчителі й учні школи, громадськість
села вшановують пам’ять Юрія Кононова.
У шкільному музеї є стенд
«Афганістан – наші біль і пам’ять», який розповідає про Ю.В.Кононова та інших
наших односельців, які служили у Республіці Афганістан. Не забуваємо
відвідувати і могилу Юрія, яка знаходиться недалеко від школи. Одна з вулиць
Протопопівки носить ім’я воїна-інтернаціоналіста, капітана Юрія Кононова. На
школі знаходиться меморіальна дошка,
присвячена воїну – афганцю Ю.Кононову за мужність і героїзм. При виконанні
військового обов’язку капітан Юрій Кононов нагороджений орденом «За службу
Родине в СССР» ІІІ ступеня та орденом Червоної Зірки (посмертно). 15 лютого я
знову перед собою бачу «сиву ластівку, сиве сонечко» Наталію Андріївну і чую її
материнські слова: «Завжди пам’ятайте мого синочка».
Афганістан – це біль і пам’ять
У наших душах назавжди.
Полеглих воїнів, я вірю, не забудуть,
Запам’ятайте теж і ви.
Вічна пам’ять і царство небесне воїнам з України та з інших держав
колишнього СРСР, які загинули в Афганістані та інших «гарячих» точках планети.
В.Риженко, вчитель історії, М.Перкова, лідер учнівського самоврядування
(Сільський вісник, 2011, 12 лютого)