Дізнавшись про скорочення штату, які запланувала «Укрпошта», мешканці села Андріївка вирішили замовити слово за свою листоношу, з тим і звернулися до сільського голови Віктора Близнюка. А він говорить: переймаються сільчани, що у разі «оптимізації», якою нині модно називати планове зменшення кількості працівників у різних галузях, село залишиться без листоноші, роботу якого виконуватиме оператор поштового зв’язку. Та чи впорається він із ширшим колом обов’язків? Адже, крім своїх прямих функцій, одночасно має виконувати і функції листоноші, обслуговуючи одразу два села: Андріївку та Степанівку. Сумнівається громада, що чиновники від "Укрпошти" зважатимуть на їхні проблеми. Як не вірять і в те, що з такими цінами на пальне у селах запрацює натуральна пересувна пошта.
Ганна Бойко, оператор поштового зв’язку із вищезгаданого села, розповідає, що стаціонарне відділення у них ліквідували років три тому. Але фактично це мало що змінило у її професійному житті. Бо як працювала жінка оператором у старенькому приміщенні поштового зв’язку, так і нині працює. Хоча за новою документацією тепер вона числиться у числі фахівців так званої «пересувної пошти». На тиждень має три робочих дні, по 4 години кожен. У цілому, 12 виходів за місяць, із заробітком у 500 гривень.
«Газети в село привозять двічі на тиждень. І якось доведеться усе це поєднувати – можливо зранку буду працювати оператором, а після обіду – листоношею. Не знаю, як вирішить керівництво, - говорить Ганна Никифорівна. - Таке ми вже свого часу проходили, коли з нас хотіли зробити універсалів і тепер ось знову взялися. Певно, згори чиновникам не видно, що коїться внизу. Але реалії - сумні. І прогнозувати щось радісне дуже важко. Нашу листоношу вже попередили про звільнення. Отож чекаємо змін».
Як же цю ситуацію коментує керівництво Олександрійського поштового вузла?
«Скажу одразу, чутки про закриття деяких поштових відділень по Олександрійському району вигадані і перебільшені, – роз’яснює заступник начальника центру поштового зв’язку № 11 КД УДППЗ «Укрпошта» Оксана Підгорна. - Хоча неприємні новини на поштовиків таки чекають. З 1 травня по олександрійському вузлу, дійсно, буде скорочено певну кількість листонош. Декого про звільнення вже попередили. Водночас триває процес нормування поштових дільниць, окремі з них будуть об’єднані, але про закриття самих відділень мова не йде».
Оксана Підгорна також пояснює, що навіть якщо кількість листонош зменшиться, то це не вплине на якість обслуговування клієнтів. Людей в селах без поштових послуг не залишать, працюючи навіть собі у збиток.
«Єдине, що треба сказати, коментуючи ситуацію по Андріївці, що у невеликих поштових відділеннях оператори виконуватимуть і функції листонош, - зазначає керівниця. – І що це дасть? Якщо раніше окремі листоноші працювали на 0,5 – 0,7 ставки, то з травня всі отримуватимуть не менше 0,8 ставки. Час і життєві пріоритети змушують наше керівництво приймати непопулярні рішення. Не секрет, вже не один рік триває процес реформування галузі.
Але навіть за таких умов, і пенсії, і газети люди отримуватимуть вчасно, без суттєвих змін», - повідомляє Оксана Підгорна.
А що ж про свою роботу розповідають поштарі інших сільських відділень Олександрійщини? Валентина Чешко, керівниця Попельнастівської пошти, повідомила, що на даний час село, в якому мешкає близько дев’ятисот осіб, обслуговує 4 листоноші, одну з яких мають скоротити в травні. Кореспонденцію в село привозять тричі на тиждень. І поки цей графік змінювати не планують. «А що ж поробиш - «оптимізація»?! Впораємося й самі. Хоча географія обслуговування чимала: на одну листоношу майже 18 км. Влітку пошту та пенсію рознести простіше: сів на велосипед і гайда об’їжджати двори. А от взимку кожну садибу доводиться обходити пішки. До всього ж рано темніє, часто трапляється негода, але ж роботу треба виконувати. І це при тому, що заробітки у листонош не такі й високі – десь приблизно гривень вісімсот».
На відміну від Попельнастого, у Новій Празі листоноші працюють повний робочий тиждень. Як повідомляє Світлана Осіпова, керівниця місцевих поштовиків, нині у штаті 11 співробітниць, це оператори та листоноші. У травні одну з них буде скорочено. «З кожним роком користувачів поштових послуг стає дедалі менше, - наголошує Світлана. - Відповідно й навантаження у нас зменшується. Не секрет, що в деяких областях через збитковість, поштові відділення вимушено закриваються. Але новопразьцям хвилюватися нічого. Та якби люди активніше передплачувати газети, відновили добру традицію листування, то була б інша річ. Не виникало б скільки питань».
Та й справді, листоноші у Новій Празі без діла не сидять. Крім газет та пенсії, розносять перекази, беруть плату за комунальні послуги, реалізують різноманітні поштові та побутові товари і мають за свій труд мінімальні заробітки. У середньому одна листоноша обслуговує 250-300 дворів, а це маршрут у 14-16 кілометрів. Та, напевно, залюбки проходили б і більше, аби люди активніше передплачували газети чи журнали, відправляли листівки. Та, на жаль, сьогодні це непопулярно, та ще й дорого.
Для порівняння, у селі Войнівка працює лише дві листоноші. На щастя, «оптимізація» їх не торкнеться. Хоча замість чотирьох робочих днів на тиждень періодику читачам доставлятимуть лише тричі. «У Войнівці десь 800 дворів, з них у 420-ть ми розносимо пенсії, а паралельно ще й 900 примірників періодики. Розуміємо, що в селах сьогодні мешкають переважно пенсіонери, які не вміють або бояться користуватися банківськими картками, не їздять до міста за станом здоров’я, та й банкоматів на місцях немає. Звикли старожили отримувати пенсію від листоноші, якій довіряють. Тож в селі без них ніяк», - наголошує начальниця Войнівського поштового відділення Тетяна Чернікова.
Окремо роз’яснює вона і те, що стосується передплати газет. «Зважаючи на нинішню скруту, у другому півріччі передплатників газет навряд чи стане більше. Вже помітно, що люди і хочуть отримувати газети чи журнали, але фінансово не в змозі, бо де взяти зайві копійки, коли все так здорожчало, і є інші нагальніші потреби. Передплачують неохоче. У малих селах ситуація взагалі кепська. Тому й не дивно, що зараз постало питання скорочення штату. І, якщо вірити чуткам, то по олександрійському поштовому вузлу до переліку «оптимізованих» потрапить як мінімум двадцять листонош. На щастя, проблем по нашому відділенню немає і думаю, що так працюватимемо й надалі».
Безперечно, деякі послуги «Укрпошти» стають непопулярними. Люди майже перестали писати традиційні листи та вітальні листівки, адже є мобільний зв’язок і тому кореспонденції меншає. А про новини дізнаються переважно з телебачення чи інтернету. Та все ж сьогодні без поштовиків та їхньої копіткої праці існування будь-якого періодичного видання поставлено під питання. Кожен передплатник, а це звичайно і наш читач, чекає, коли отримає свою улюблену газету, бо прагне дізнатися про останні новини саме з її сторінок. І нам, колективу редакції «СВ», завжди приємно, що рік від року наші вірні друзі - передплатники залишаються з нами. А це означає, що людям газета подобається, і ми завжди раді співпраці з ними. Така довіра зобов’язує нас підвищувати планку видання, активніше порушувати питання, що хвилюють суспільство, питання поліпшення соціальних умов життя жителів району. У той же час нам хотілося б тримати тісніший зв’язок з читачами, щоб дізнаватися про те, чи вчасно доставляється до них газета, які теми їх цікавлять, де й у чому недопрацьовує колектив редакції, щоб узяти всі питання на озброєння як керівництво до дії в подальшій роботі. Сподіваємося і на порозуміння з боку працівників «Укрпошти», які є важливими посередниками між виданням та читачами.
Хочеться зазначити, що на питання, чи доставлятимуть газету до передплатників вчасно, керівник олександрійських поштовиків відповідає ствердно: навіть якщо пошта працюватиме собі у збиток, то зайвого клопоту користувачам не додадуть. Будемо вірити...
Н. ЛУЦЕНКО.
Ганна Бойко, оператор поштового зв’язку із вищезгаданого села, розповідає, що стаціонарне відділення у них ліквідували років три тому. Але фактично це мало що змінило у її професійному житті. Бо як працювала жінка оператором у старенькому приміщенні поштового зв’язку, так і нині працює. Хоча за новою документацією тепер вона числиться у числі фахівців так званої «пересувної пошти». На тиждень має три робочих дні, по 4 години кожен. У цілому, 12 виходів за місяць, із заробітком у 500 гривень.
«Газети в село привозять двічі на тиждень. І якось доведеться усе це поєднувати – можливо зранку буду працювати оператором, а після обіду – листоношею. Не знаю, як вирішить керівництво, - говорить Ганна Никифорівна. - Таке ми вже свого часу проходили, коли з нас хотіли зробити універсалів і тепер ось знову взялися. Певно, згори чиновникам не видно, що коїться внизу. Але реалії - сумні. І прогнозувати щось радісне дуже важко. Нашу листоношу вже попередили про звільнення. Отож чекаємо змін».
Як же цю ситуацію коментує керівництво Олександрійського поштового вузла?
«Скажу одразу, чутки про закриття деяких поштових відділень по Олександрійському району вигадані і перебільшені, – роз’яснює заступник начальника центру поштового зв’язку № 11 КД УДППЗ «Укрпошта» Оксана Підгорна. - Хоча неприємні новини на поштовиків таки чекають. З 1 травня по олександрійському вузлу, дійсно, буде скорочено певну кількість листонош. Декого про звільнення вже попередили. Водночас триває процес нормування поштових дільниць, окремі з них будуть об’єднані, але про закриття самих відділень мова не йде».
Оксана Підгорна також пояснює, що навіть якщо кількість листонош зменшиться, то це не вплине на якість обслуговування клієнтів. Людей в селах без поштових послуг не залишать, працюючи навіть собі у збиток.
«Єдине, що треба сказати, коментуючи ситуацію по Андріївці, що у невеликих поштових відділеннях оператори виконуватимуть і функції листонош, - зазначає керівниця. – І що це дасть? Якщо раніше окремі листоноші працювали на 0,5 – 0,7 ставки, то з травня всі отримуватимуть не менше 0,8 ставки. Час і життєві пріоритети змушують наше керівництво приймати непопулярні рішення. Не секрет, вже не один рік триває процес реформування галузі.
Але навіть за таких умов, і пенсії, і газети люди отримуватимуть вчасно, без суттєвих змін», - повідомляє Оксана Підгорна.
А що ж про свою роботу розповідають поштарі інших сільських відділень Олександрійщини? Валентина Чешко, керівниця Попельнастівської пошти, повідомила, що на даний час село, в якому мешкає близько дев’ятисот осіб, обслуговує 4 листоноші, одну з яких мають скоротити в травні. Кореспонденцію в село привозять тричі на тиждень. І поки цей графік змінювати не планують. «А що ж поробиш - «оптимізація»?! Впораємося й самі. Хоча географія обслуговування чимала: на одну листоношу майже 18 км. Влітку пошту та пенсію рознести простіше: сів на велосипед і гайда об’їжджати двори. А от взимку кожну садибу доводиться обходити пішки. До всього ж рано темніє, часто трапляється негода, але ж роботу треба виконувати. І це при тому, що заробітки у листонош не такі й високі – десь приблизно гривень вісімсот».
На відміну від Попельнастого, у Новій Празі листоноші працюють повний робочий тиждень. Як повідомляє Світлана Осіпова, керівниця місцевих поштовиків, нині у штаті 11 співробітниць, це оператори та листоноші. У травні одну з них буде скорочено. «З кожним роком користувачів поштових послуг стає дедалі менше, - наголошує Світлана. - Відповідно й навантаження у нас зменшується. Не секрет, що в деяких областях через збитковість, поштові відділення вимушено закриваються. Але новопразьцям хвилюватися нічого. Та якби люди активніше передплачувати газети, відновили добру традицію листування, то була б інша річ. Не виникало б скільки питань».
Та й справді, листоноші у Новій Празі без діла не сидять. Крім газет та пенсії, розносять перекази, беруть плату за комунальні послуги, реалізують різноманітні поштові та побутові товари і мають за свій труд мінімальні заробітки. У середньому одна листоноша обслуговує 250-300 дворів, а це маршрут у 14-16 кілометрів. Та, напевно, залюбки проходили б і більше, аби люди активніше передплачували газети чи журнали, відправляли листівки. Та, на жаль, сьогодні це непопулярно, та ще й дорого.
Для порівняння, у селі Войнівка працює лише дві листоноші. На щастя, «оптимізація» їх не торкнеться. Хоча замість чотирьох робочих днів на тиждень періодику читачам доставлятимуть лише тричі. «У Войнівці десь 800 дворів, з них у 420-ть ми розносимо пенсії, а паралельно ще й 900 примірників періодики. Розуміємо, що в селах сьогодні мешкають переважно пенсіонери, які не вміють або бояться користуватися банківськими картками, не їздять до міста за станом здоров’я, та й банкоматів на місцях немає. Звикли старожили отримувати пенсію від листоноші, якій довіряють. Тож в селі без них ніяк», - наголошує начальниця Войнівського поштового відділення Тетяна Чернікова.
Окремо роз’яснює вона і те, що стосується передплати газет. «Зважаючи на нинішню скруту, у другому півріччі передплатників газет навряд чи стане більше. Вже помітно, що люди і хочуть отримувати газети чи журнали, але фінансово не в змозі, бо де взяти зайві копійки, коли все так здорожчало, і є інші нагальніші потреби. Передплачують неохоче. У малих селах ситуація взагалі кепська. Тому й не дивно, що зараз постало питання скорочення штату. І, якщо вірити чуткам, то по олександрійському поштовому вузлу до переліку «оптимізованих» потрапить як мінімум двадцять листонош. На щастя, проблем по нашому відділенню немає і думаю, що так працюватимемо й надалі».
Безперечно, деякі послуги «Укрпошти» стають непопулярними. Люди майже перестали писати традиційні листи та вітальні листівки, адже є мобільний зв’язок і тому кореспонденції меншає. А про новини дізнаються переважно з телебачення чи інтернету. Та все ж сьогодні без поштовиків та їхньої копіткої праці існування будь-якого періодичного видання поставлено під питання. Кожен передплатник, а це звичайно і наш читач, чекає, коли отримає свою улюблену газету, бо прагне дізнатися про останні новини саме з її сторінок. І нам, колективу редакції «СВ», завжди приємно, що рік від року наші вірні друзі - передплатники залишаються з нами. А це означає, що людям газета подобається, і ми завжди раді співпраці з ними. Така довіра зобов’язує нас підвищувати планку видання, активніше порушувати питання, що хвилюють суспільство, питання поліпшення соціальних умов життя жителів району. У той же час нам хотілося б тримати тісніший зв’язок з читачами, щоб дізнаватися про те, чи вчасно доставляється до них газета, які теми їх цікавлять, де й у чому недопрацьовує колектив редакції, щоб узяти всі питання на озброєння як керівництво до дії в подальшій роботі. Сподіваємося і на порозуміння з боку працівників «Укрпошти», які є важливими посередниками між виданням та читачами.
Хочеться зазначити, що на питання, чи доставлятимуть газету до передплатників вчасно, керівник олександрійських поштовиків відповідає ствердно: навіть якщо пошта працюватиме собі у збиток, то зайвого клопоту користувачам не додадуть. Будемо вірити...
Н. ЛУЦЕНКО.