Майже три десятиліття Мирослава Антонівна Пилипенко (на фото) працює в центральній районній лікарні акушером-гінеколог. Успішно очолює гінекологічне відділення і має за плечима чималий професійний досвід. Тож сьогодні залюбки розповідає читачам «СВ» про специфіку своєї роботи.
- Пані Мирославо, гінеколог - найважливіший лікар у житті жінки. За якими критеріями його слід обирати?
- Основні критерії, за якими треба обирати гінеколога кожній жінці, – це досвід, високі професійні якості, людяність та рішучість.
- У якому віці дівчинці слід здійснити перший візит до жіночого лікаря?
- Оптимально це зробити в 10-11 років. До початку перехідного періоду. Адже дівчинка має знати і усвідомлювати, які зміни її очікують. Це і місячні, і гігієна, і почуття, які виникають разом із фізіологічними змінами в організмі. Візит до гінеколога не повинен бути табу. Як це приміром в Нідерландах, де на тисячу підлітків налічується 10 вагітних, тоді як в Штатах таке співвідношення становить – 114 осіб. Це найвищий показник підліткової вагітності у світі. З дорослим життям у Нідерландах дівчаток знайомляться починаючи з 7 й до 10 років. А у нас, навпаки, побутує така хибна думка, що чим раніше діти будуть знати про безпечний секс, тим раніше почнуть ним займатися. Це, безперечно, не так. Діти мають бути вчасно поінформовані, і ми дорослі повинні над цим попрацювати.
- Як Ви вважаєте, що означає бути добрим гінекологом?
- У мене така думка, що доброго гінеколога, мабуть, взагалі не існує. Пацієнту часто доводиться говорити неприємні речі, і робити боляче, озвучуючи різноманітні діагнози. Наприклад, що стосується онкологічних хвороб чи, скажімо, проблем внутрішньоутробного розвитку дитини. Так, доводиться це робити. І тому не виходить бути добрим гінекологом, але потрібно залишатись людяним.
- Розкажіть про жіночі хвороби, з якими ви боретеся.
- Найчастіше це запальні хвороби внутрішніх та зовнішніх статевих органів, порушення менструального циклу, клімактеричні проблеми, передпухлинні стани, наслідки абортів та інше. Можливі й екстренні ситуації, наприклад, пов’язані з позаматковою вагітністю чи випадки розриву яєчників. Був випадок, коли тридцять років жінка ходила з однією «спіраллю», постійно ризикуючи своїм здоров’ям. Але, на щастя, все обійшлося, хоча могло закінчитися плачевно. Проблема, мабуть, ще у тому, що жінки, які йдуть на пенсію часто «випадають» з поля зору лікаря. І це дуже погано, бо не всі розуміють, що планові огляди подовжують їм життя.
- Знаємо, що жіночий організм вередливий, чи не так?
- Жіночий організм не вередливий, він, насправді, дуже і дуже терплячий. Найбільш вередливі, - родичі жінок, з якими доводиться працювати. І загалом, природою так закладено, щоб жінка була терплячою. Їй все під силу здолати і багато чого доводиться поєднувати: турботу про чоловіка, дітей, сімейне благополуччя, побут та багато іншого.
- Які методи діагностики застосовуються у лікарні при гінекологічних захворюваннях?
- Це і лабораторно-клінічні та біохімічні обстеження, з якими нам сьогодні допомагає приватна лабораторії «Медичний центр здоров’я». А також цитологічні дослідження, біопсія тканин, кольпоскопічна діагностика та ультразвукова. МРТ і КТ в гінекології практично не застосується, бо має велике рентгенологічне навантаження і протипоказане вагітним. На МРТ ми направляємо тільки як виняток. На жаль, немає у нас лапароскопічної стійки, яка б могла стати альтернативою прямих хірургічних втручань.
- До речі, яка ситуація на Олександрійщині з жіночими онкозахворюваннями?
- На даний час у нас на обліку знаходиться 111 жінок, хворих на рак внутрішніх і зовнішніх статевих органів. У тому числі 51 жінка має діагноз рак шийки матки, 44 – рак тіла матки, 15 – рак яєчників. Основна проблема в тому, що жінки по 10-12 років не відвідують гінеколога і приходять до нього лише тоді, коли ситуація вже надто критична.
- Хотілося б поговорити про проблему жіночого безпліддя.
- Сьогодні на диспансерному обліку з таким діагнозом у нас знаходиться 19 жінок. Але, звичайно ж, ця цифра набагато більша. На жаль, не маю статистки по чоловічому безпліддю. Та скажу, що і для тієї, і для іншої статі – тема досить щемлива. Але важче її сприйняти чоловікові. Сьогодні прослідковується тенденція не на їхню користь. Із тих пар, які звертаються до нас, більше саме чоловічого набутого безпліддя. Основні причини – це ендокринні патології, хронічні стреси та вплив шкідливих факторів.
- Кажуть, що бездітні жінки більш вразливі до хвороб.
- Жінки, які не вагітніють, знаходяться в групі ризику з раку молочної залози. Але все таки я вважаю, що вразливіші до хвороб - чоловіки. Хоча проблему бездітності сьогодні можна вирішити кількома способами. Досить ефективні репродуктивні технології зі штучного запліднення. Також варіантом може бути усиновлення. На своєму рівні ми допомагаємо, як можемо. Якщо треба - пролікуємо, продіагностуємо, у складних випадках направляємо до закладів, що надають вторинну і третинну допомогу.
- Знаємо, що чимало жінок вживають гормональні контрацептиви. Наскільки вони безпечні?
- Гормональні контрацептиви сьогодні широко використовуються у всьому світі і ми не виняток. Їх якість контролює ВООЗ. І треба сказати, що перші контрацептиви, які з’явилися в 60-70 роках минулого сторіччя, були більш небезпечні, ніж сучасні. Лікар призначає їх тільки після огляду пацієнта. Ні в якому разі не по телефону. Хоча зараз вони набагато безпечніші і мають мінімум побічних дій. Не викликають безпліддя, легко переносяться, не додають ваги, не змінюють настрій і таке інше. У радянську добу 80% так званої «контрацепції» складали аборти. Сьогодні все інакше. Для підлітків основним засобом убезпечення є презервативи, а для подружніх пар оптимальний варіант – низькодозовані оральні контрацептиви.
- Мирославо Антонівно, дайте відповідь на делікатне запитання: побутує думка, що жінка після хірургічного видалення статевих органів утрачає лібідо. Це правда?
- Наслідком перенесення хірургічних операцій може бути видалення яєчників чи матки, що призведе до дефіциту естрагенів. Але після такої операції через два місяці жінка може відновити статеві стосунки, і за потреби користуватися замісною терапією та не відчувати жодного дискомфорту. Тому я не вважаю, що вона втрачає лібідо.
- Дякую за розмову!
Інтерв’ю записала Н. ЛУЦЕНКО.