У руках Юлії Ладнєвої старі глечики отримують нове життя



Чимало захоплень для душі має наша землячка, жителька с. Березівка. Серед них — ​вирощування квітів на присадибній ділянці, вишивка стрічками, в’язання кімнатних капців, виготовлення кошиків із пластикових пляшок із подальшим їхнім оздобленням, а ще спів у місцевому хорі «Березівчанка». Останньому вона приділяє чи ненайбільше часу, намагається не пропускати репетицій. Разом з іншими солістами Юлія Ладнєва бере участь у районних заходах, на яких «Березівчанка» не лише радує слухачів високим рівнем виконавської майстерності, а й посідає призові місця. А віднедавна перелік захоплень жінки поповнило ще одне заняття — ​оздоблення старих глиняних глечиків. Ці старовинні експонати, зазвичай, мають незадовільний стан, отож не бажано їх зберігати у такому вигляді — ​вони розсиплються і від них нічого не залишиться на згадку прийдешнім поколінням.


Перебуваючи на різних пісенних фестивалях у складі «Березівчанки», Юлія Ладнєва звертала увагу на те, які декорації її колеги використовують під час представлення своїх делегацій. Тоді і вирішила, що треба попрацювати над покращенням власних. Отак і зародилася у неї ідея дарувати нове життя старим глечикам.
— Хотілося, щоб наш колектив мав представлення не гірше, ніж в інших. Перший глечик, який почала оздоблювати, віднайшла у Будинку культури. У своїй роботі я використовувала матеріали, що застосовуються при проведенні внутрішньобудинкових ремонтних робіт. У середньому на виготовлення одного глечика потрібно близько тижня. Глечики різні за своїм розміром і формою, треба час, щоб висохли нанесені на них матеріали. Сама ж техніка оздоблення полягає у тому, що спочатку на виріб наноситься клей ПВА, потім фінішна штукатурка, а далі — ​акриловими фарбами наноситься малюнок та закріплюється все акриловим лаком, — ​розповідає Юлія Ладнєва.
Героїня моєї розповіді наголошує, що зараз вона ще удосконалює свою майстерність, а дещо пізніше буде ділитися із усіма охочими своїми знаннями та вміннями. Планує проводити майстер-клас, ініціатором якого виступає вона разом із директором місцевого Будинку культури Дашею Ратушняк.
Зараз у колекції березівської майстрині всього п’ять глечиків. І це лише початок, тож вона продовжує збирати глиняні експонати серед своїх односельців.
Сама Юлія Ладнєва родом із Новоархангельського району Кіровоградської області. У Березівці загалом проживає близько двадцяти років. Свого часу разом із чоловіком Іваном (нині вже покійним) вирішили продати квартиру та придбати власний будинок. Адже обох тягнуло до землі, хотіли працювати на присадибній ділянці, займатися садом, городом, вирощуванням квітів. Подружжя Ладнєвих працювало на Костянтинівському вуглерозрізі (жінка бухгалтером, а її чоловік трудився на КРАЗі). У двоповерховому будинку, в якому оселилося подружжя, пліч-о-пліч їм вдалося прожити всього десять років. Коли ж Юлія Григорівна овдовіла, продала будинок, а за виручені кошти придбала у Березівці значно меншу оселю. Згодом жінка вдруге вийшла заміж.
Сьогодні для Юлії Ладнєвої найбільша втіха, опора і підтримка — ​її п’ятнадцятирічний онук Ростислав, якого вона виховує після передчасної смерті своєї доньки Софії. Реалізувати свій потенціал намагається через власний багатогранний світ захоплень. І попри життєві випробування, що випали на її долю, намагається не втрачати віри, оптимізму та життєлюбства. Ці риси прищеплює і своєму онукові.