Явдоха Павлова свою роботу звикла виконувати якісно та сумлінно

Чи то в дощ, чи сніг, чи то в спеку, чи мороз, чи за будь-якої іншої погоди вулицями с. Протопопівка крокує жінка із сумкою через плече, що завантажена газетами, кореспонденцією, а в іншій руці в неї — ​сумка з продуктами харчування та товарами продовольчої групи. Це місцева листоноша Явдоха Володимирівна Павлова (на фото) — ​серед жителів села більш відома, як Дуся. За сприятливих погодних умов незамінним помічником їй у роботі слугує велосипед.
Чи то в дощ, чи сніг, чи то в спеку, чи мороз, чи за будь-якої іншої погоди вулицями с. Протопопівка крокує жінка із сумкою через плече, що завантажена газетами, кореспонденцією, а в іншій руці в неї — ​сумка з продуктами харчування та товарами продовольчої групи. Це місцева листоноша Явдоха Володимирівна Павлова (на фото) — ​серед жителів села більш відома, як Дуся. За сприятливих погодних умов незамінним помічником їй у роботі слугує велосипед.
Поспішає вона, як завжди, до помешкань своїх односельців, які щоразу з нетерпінням на неї чекають. Адже знають: одним періодику доставить, іншим — ​листа чи пенсію принесе, хтось придбає у неї необхідних кілька пляшок олії чи миючі засоби. Листоноша у сільській місцевості — ​незамінний працівник, порадник і товариш, а для одиноких стареньких часто — ​єдиний і довгоочікуваний співрозмовник.
У Протопопівці до Явдохи Павлової звикли всі: і люди старшого віку, і представники молодого покоління і, навіть, діти. І це не дивно, бо жінка має чималий досвід роботи — ​33 роки поспіль вона працює листоношею у відділенні поштового зв’язку Приютівка № 1 (що розташоване у Приютівці) і весь цей час незмінно обслуговує своїх односельців — ​жителів Протопопівки.
Не змогла залишити улюбленої справи і після виходу на пенсію, а відтак після шестимісячної перерви у своїй трудовій діяльності, на запрошення керівництва відділення поштового зв’язку, у 2012 році знову повернулася працювати. Зізнається, що вдома відчула, що не може без улюбленої роботи, спілкування з людьми, та й вони потребують її допомоги.
— Я обслуговую всього 440 дворів, а загальний кілометраж складає 21 км.  Моя ділянка — вулиця 3-го Грудня (колишня 50-річчя Жовтня), Садова, Горького, Польова (колишня Стаханова) та багато інших. Усі вони знаходяться в різних куточках села. Пошту привозять нам тричі на тиждень: у вівторок, четвер, суботу. Але короткий світловий день, несприятливі погодні умови не дають змоги в день отримання доставити всю її до адресата, тож доводиться наступного дня, у свій вихідний день, здійснювати доставку, — ​розповідає Явдоха Володимирівна.
Робота листоноші — ​не з легких. Жінка має дев’ятигодинний робочий день, який розпочинається об 11 годині. За свою тяжку працю отримує менше мінімальної заробітної плати. Додаткові кошти до зарплати вдається отримати за рахунок продажу супутніх товарів, реалізацією яких займається «Укрпошта»: цукерок, печива, макаронних виробів, олії, газованих напоїв, консервів, мила, прального порошку та іншого. Але, як наголошує Явдоха Володимирівна, план з продажу товару (який сягає 3 тис. грн) зазвичай вдається виконувати на 50%, а інколи й значно менше.
Явдоха Павлова розповідає, що так звана оптимізація надання поштових послуг, яка проводиться у структурі відділень «Укрпошти» на всій території України, не оминула і їхнє відділення. Відтак кількість робочих днів зменшилася, а навантаження залишилося те ж саме. Тепер відділення поштового зв’язку Приютівка № 1  працює у вівторок, четвер, п’ятницю та суботу з 9 до 18 години. На пошті жителі не лише Протопопівки, а й Приютівки можуть отримати чи відправити посилку, оформити передплату газет, журналів, придбати конверти, листівки, календарі, консерви, пральні порошки, оплатити рахунки за комунальні послуги.
Невеликий трудовий колектив поштарів Приютівського відділення «Укрпошти» очолює Анна Василівна Петренко, а налічує він, крім Явдохи Павлової, ще двох листонош: Ольгу Михайлівну Метку, яка поєднує виконання обов’язків оператора та листоноші з обслуговування жителів смт Приютівка, а також Оксану Сергіївну Павлову, яка працює віднедавна та обслуговує іншу частину жителів села Протопопівки.
Цікавлюся у своєї співрозмовниці, що читають сьогодні сільські жителі, наскільки активно передплачують газети, журнали, якщо порівняти з тим, як це було десятки років тому.
— Обсяги передплаченої періодики зменшилися, — ​говорить вона, — ​але попри цю тенденцію, все ж таки не втрачає своєї актуальності, особливо серед представників старшого покоління, передплата часописів. Серед найрозповсюдженіших видань, яким надають перевагу жителі Протопопівки, є районна газета — ​«Сільський вісник», обласні — ​«Діалог», «Нова газета», «Газета для жінок», «Сільське життя плюс», а також всеукраїнські — ​«Сільські вісті», «Голос України», — ​розповідає Явдоха Володимирівна.
А от частота та кількість листування, за словами досвідченої листоноші, протягом останніх 5–10 років помітно зменшилася. Неабияку роль у цьому, на думку жінки, відіграє наявність Інтернету та низька купівельна спроможність людей (адже конверти суттєво здорожчали).
— Зазвичай, люди дуже вдячні листоношам, і з розумінням ставляться до специфіки нашої роботи. Часто буває під кінець трудового дня втомишся і вже не вистачає енергії, але щире, привітне слово, яким тебе зустрічають односельці біля своєї хвіртки, ніби окрилює, додає наснаги та підбадьорює і ти збираєшся з останніми силами, щоб цього ж таки вечора встигнути донести всім адресатам пошту, — ​ділиться враженнями від своєї роботи моя співрозмовниця.
У сучасному світі розвинених технологій Інтернет певним чином витісняє друковане слово. Але, як відомо, «что написано пером, того не вырубишь топором». Шурхіт паперу, специфічний запах друкарської фарби, які притаманні газетам, журналам, а також різнокольорові листівки, чи конверти, на яких впізнаєш почерк дорогої людини, коли виймаєш їх із поштової скриньки, викликають у нашій свідомості позитивні враження, налаштовують на приємну, зовсім іншу атмосферу. Такі відчуття напевне й досі збереглися у пам’яті більшості наших земляків, особливо людей старшого покоління. Для них Інтернет не став джерелом душевного тепла, радості і рівноваги, на відміну від друкованих засобів інформації, які приносить до їхніх домівок листоноша.
Отож, незважаючи на негоду, а часто і сільське бездоріжжя, Явдоха Павлова в черговий раз перекидає через плече важку сумку з газетами та кореспонденцією і впевнено крокує протопопівськими вулицями, торуючи стежину до кожного свого адресата, аби люди вчасно отримали пошту. Звикла вона виконувати свою роботу якісно та сумлінно. За це й шанують і поважають її односельці.