Олександр Клімов розповів про робочу поїздку до Австрії


Тиждень тому представники Приютівської ОТГ на чолі  з селищним головою Андрієм Коломійцевим побували в австрійському місті Грац — ​центрі федеральної землі Штирія. Це друге за величиною місто в Австрії після Відня. Про деталі робочої поїздки нам розповів Олександр Клімов (на фото), в.о. старости Костянтинівського старостинського округу. Він також був у складі цієї делегації.

Метою візиту, зі слів Олександра Михайловича, було ознайомлення з реформою децентралізації, австрійським законодавством та взаємовідносинами Австрії з Євросоюзом. Три дні українська делегація вивчала суспільно-політичне життя австрійців.
«Ми побували в адміністрації міста Грац, де спілкувалися з держслужбовцями, що відповідають за різні напрямки роботи. Цікавилися, як адмінреформа вплинула на рівень розвитку їхньої громади та, як у них відбувалося об’єднання. Дізнавалися з чого вони формують власний бюджет, — ​говорить він. — ​Слухали про особливості вступу до Євросоюзу і взаємовідносини, які склалися між ним та Австрією. Виявили, що децентралізація в австрійців має повноту влади, а більшість рішень приймаються на місцях. Австрійці дуже поважають права один одного. Хоча й говорять, що інколи їхні закони суперечать конвенції ЄС. Тому деякі доводиться змінювати.
Окрім того, ми відвідали місто Глайсдорф, у якому проживає близько 11 тис. жителів. За кількістю мешканців і територією — ​це аналог нашій громаді. Зустріч дозволила порівняти, як і за рахунок чого, вони живуть, та як організована їхня робота.
Мають, приміром, бюджет більше 6 млн. євро у рік. Для порівняння Приютівська ОТГ при населенні у 12 тисяч із нового 2019-го року очікує бюджет у 56 млн. грн у рік, це 1,8 млн. євро. У бюджеті австрійської громади лишається 11% від усіх податків, а всі інші потреби дофінансовує земля (по-нашому область). Вони самостійно, а ми не повністю, утримують місцеві дороги, велику увагу приділяють екології, якості питної води та утриманню закладів соцсфери.
Сама Австрія живе за рахунок будівництва та промисловості, а ми — ​за рахунок сільського господарства. У них податок від аграрного сектору складає лише 2%, а у нас — ​92%. Значну увагу іноземні колеги приділяють енергозаощадженню й високим технологіям. Активно розвивають вітро- й сонячну енергетику. На багатьох спорудах у них встановлені сонячні батареї. Мають бездоганні дороги, ніде не побачити сміття».
Також Олександр Михайлович зазначає, що за кордоном відвідали кілька закладів соцсфери. Зокрема — ​школу, яку відвідує 300 учнів і викладає 35 педагогів. Навчається там дуже багато емігрантів. При потребі всі діти до школи підвозяться.
«У закладі працює велика бібліотека, — ​продовжує Клімов, — ​Є великий спортзал, де одночасно може займатися 3 класи. Харчоблоку у школі немає, бо їжу там не готують, а лише підвозять та розігрівають. Державна мова — ​німецька, але мовних бар’єрів не існує. Є групи продовженого дня, які, як і наші, утримуються за рахунок батьківської плати.
Опалюється школа за рахунок міської ТЕЦ, що працює на відходах деревини, — ​сучасна, автоматизована, безшумна й екологічна. Інтер’єр у закладі схожий на наш. Скромно й без зайвого. Одяг на дітях — ​простий і натуральний. Вчителі на роботі дотримуються дрес-коду. У правилах усі дуже скрупульозні. Розуміють, що все починається з малого».
До того ж, українська делегація відвідала дві сімейні міні-ферми, що займаються переробкою та реалізацією винограду. Та пересвідчилися, що австрійці народ дуже працьовитий. На пенсію й чоловіки, і жінки йдуть у 65 років. Мінімальна пенсія у них сягає 850 євро, а у нас — ​1430 грн (приблизно 45 євро).
І побували також у культурно-освітньому центрі, що діє за принципом коворкінгу — поє'днання різних напрямків творчості. Оглянули архітектурні пам’ятки та побували у торговельних кварталах. В Австрії дуже розгалужена мережа кафешок і кав’ярень, де можна смачно поїсти, відпочити й не готувати вдома. 

«Австрійці живуть значно краще, ніж ми й мають вищий рівень добробуту, розвинену економіку та промисловість. Нам у них ще багато чому треба повчитися, аби змінити своє життя. А головне — ​переформатувати власну свідомість, тоді щось покращиться», — ​підкреслює Клімов наостанок.